Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди 📚 - Українською

Читати книгу - "Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди"

253
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди" автора Владислав Лозінський. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 70
Перейти на сторінку:
добре зв’язавши її ликовими мотузками і повісивши через плече. Згодом виявилось, що я був правий, бо той лук, як приятель, став мені в пригоді.

Я вирішив іти до Солі під Добромилем, — там була велика солеварня, — але обрав не пряму дорогу, а завернув ще до Підбужа, бо, збираючись покинути рідну сторону невідомо на який час, я хотів ще раз побувати на «Семеновїй поляні», — так я сам назвав її,— ще раз запам’ятати дорогу до неї через ліс, оглянути те таємниче місце, а також сказати підбузьким людям, де можна буде мене знайти, коли б хто про мене питався. Мав я на думці Семена: ану ж як він вернеться або пришле свого довіреного, як тоді зможе довідатися про мене?

В селі мене зустріли, як жебрачину, з кепкуванням і глумом. Я пізнав тоді, який гіркий хліб випікає біда. Я вітаюсь чемно, по людські, підіймаючи капелюха, а мені на те:

— Ого! Ганусик, пан солтис! А що це ти по своє солтиство прийшов, чи як?

— З луком іде, — каже інший, — при зброї, гей! Солтиство, певно, відбирати буде!

Ніколи я не міг зрозуміти, чому люди радіють з чужої біди й нещастя, навіть якщо ти не був їм ворогом, а навпаки, часом і добро робив? Чому саме ті, що їх біда трясе, найбільше раді, коли й інших вона візьме за горло? і звідки тая радість? Коли ти бідний, а інші теж збідніють, то ти ж не став через те багатший, ба ще бідніший, бо хто ж тобі допоможе, хто тобі дасть заробити, при кому ти зачепишся? Це все одно, коли б сліпий радів, що й інші, хто був коло нього, теж посліпли. А хто ж його водитиме, хто дасть йому ложку в руку і води принесе?

І все ж зустрів я, нарешті, одну добру душу, кульгавого Матвійка, що раніш у небіжчика дядька кантора служив, а тепер крутився при ксьондзі за самий харч, без одягу. Дуже цікавий хлопець той Матвійко і до всього спритний. На скрипці добре грає, всякі пісеньки співати вміє. Панотець кликав його до себе піддячим, а за попом — і люди, бо він по весіллях із скрипкою ходив, по колядах бігав, на масляниці страховища робити вмів і жарти веселі придумував. Небіжчик дядько навчив його трохи читати й писати, але тому, що біди азбукою не злякаєш, а Матвійко був бідний сирота, то й попихали ним хто хотів. Коли нас вигнали з слободи, тоді й він утратив останнього приятеля і останній порятунок, бо я дуже любив його, а мати завжди йому помагала як могла.

— А що у вас нового чувати, Матвійку? — питаю я.

— Та що ж, — відповідає,— собак чути, як гавкають, і людей, як плачуть.

— А тобі як живеться?

— Так живеться, що ані вдягтися, ні влягтися, а маю лише надію, що кудись усе-таки звідси звію, бо тут, у Підбужі, ніхто вже не видержить. А ви з мамою що тепер робите, Ганусику?

— Бачиш, Матвійку, ти перший тут зі мною по-людськи розмовляєш, інші мене, як волоцюгу, вітали. Такий я сьогодні бідний, як і ти, то нами гордують.

— Ет, що там, — каже Матвійко, — всі ми люди, лиш отець єгомость чоловік. Гордують, то й нехай гордують, а я сам собі пан, бо я королевич небесний, як і ти.

— Базікаєш ти, Матвійку, казна-що, — кажу сміючись.

— Хіба не так? Адже отець парох[6] щонеділі обіцяє нам царство небесне по смерті, а поки я те королівство матиму, то за життя я королевич.

— Ну, годі вже жартувати, Матвїйку. Розкажи мені серйозно, що у вас чувати?

— Чим далі, тим гірше, — казала баба, летючи з даху. Що чувати? Біда і загибель людська. Підстароста дедалі прикріший стає людям, так що вже не один міркує, як покинути землю і на далеке Поділля перекочувати, а гайдук Кайдаш у вашій хаті сидить, на лаві перед воротами вигрівається, як кабан, лиш чорною головою трусить та довгі вусища крутить. Жере сало вуджене і пиво жлуктить, а живіт у нього росте й росте, дай боже, щоб швидше лопнув. Тепер знову напасть вигадали: гонять людей до лісу, буди роблять — попіл виготовлятимуть.

— А що таке буди і навіщо той попіл?

— Я й сам раніше не знав, що це таке, аж тепер уперше побачив. Прихали купці із Львова, самі німці, старший між ними Гайдер називається, купили у пана Конецпольського монополію на буди в лісі. Будуть рубати дерева, копати печі, дрова складатимуть у купи і палитимуть. Попіл будуть відварювати, тобто лугувати, і робити з нього поташ. Потім той поташ повезуть у Ярослав, на пристань до Сану, Саном — до Вісли, а вже Віслою — далеко, аж у самий Гданьськ. Вже почали працювати кільканадцятьма сокирами. Кайдаш з плетеною нагайкою ходить, шмагає нею і верещить, женучи бідний народ до лісу.

— А в якому ж місці?

— Он там, — показав пальцем Матвійко, ведучи мене на горбок.

«Ось тобі й маєш, — подумав я, бо Матвійко показував саме в той бік, куди ми з Семеном уночі пробиралися до полянки. — А що як і туди прийдуть?»

Але я не висловив цього вголос, лише сказав:

— Матвійку, маю до тебе просьбу. Знаю, що ти добра душа і завжди до нас був прихильний. Може трапитися, що про мене або про маму хтось питатиме, може, про тата прийде якась звістка, або сам він повернеться, а може, від вірмен із Львова прийде який лист чи від козака Семена хтось шукатиме мене, бо у нас його кобза, то в такім випадку щоб ти знав сам і всім казав, що моя мати живе в Стрілковичах у ткача Севастіяна, а я працюватиму в Солі, на солеварні. Може, і пан Серебкович, що нараяв батькові ту кляту подорож, щось переказуватиме, а може, із замку

1 ... 11 12 13 ... 70
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Око пророка, або Ганусь Бистрий та його пригоди"