Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Казки для дітей, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "Казки для дітей, Франко І. Я."

197
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Казки для дітей" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 37
Перейти на сторінку:
Сорока-білобока, що чула від Куниці, молодої дівиці, що та бачила, як господар куштував і хвалив, що солодкий, пора збирати. Ходи, наїмося, ще й дітям по китяхові принесемо.

- Ні, Лисичко,- каже Їжак - не піду з тобою, боюся. То господар хитрий, силець понаставляв, ще зловлюся.

- Не бійся, Їжаче-небораче! - сміючись, мовила Лисичка.- У мене є три міхи хитрощів, то вже я не я буду, коли тебе з сильця не видобуду.

- Га, коли так, то нехай буде й так!

Пішли обоє, влізли до саду, наїлися винограду і вже хотіли назад вертати, аж тут смик! Лисичка ступила необережно та й зловилася в сильце. Торгнула раз, торгнула другий раз - куди тобі! Не пускає сильце, держить за ногу.

- Ой Їжаку, братику! - кричить Лисичка.- Рятуй!

- Як же я тебе, Лисичко, порятую? - мовив Їжак.- Добувай свої три міхи хитрощів і рятуй себе сама.

- Та де там мої міхи! - лементує Лисичка, а сама аж тремтить зо страху.- Бачиш, скакала через річку, і всі три міхи урвалися і впали в воду. Їжаку-братику, подумай ти, може, у тебе де яка хитрість найдеться?

- У мене є одна,- мовив Їжак,- та не знаю, чи буде тобі до смаку. Лягай на тім місці, де зловилася, і лежи, лапки від себе відкидай і попускай духу, що можеш. Господар побачить тебе і подумає, що ти вже гниєш, то й викине за пліт.

Послухала Лисиця Їжакової ради, притаїлася, лежить, буцім давно згинула. Прийшов господар, побачив її та й аж носа затулив.

- От шкода! - промовив він.- Не був кілька день коло сильця, а тут бач, яка гарна Лисиця зловилася та вже й гнити почала. Що тепер з неї за пожиток? Викинути за пліт, та й по всьому.

І він відсилив Лисицю з сильця, взяв обережно за хвіст та й шпурнув за пліт у кропиву. А Лисиці тільки того й треба було. Як не дасть ногам знати, як не чкурне, лиш зашелестіло в бур’янах.

Минуло два дні, чотири дні, біжить знов Лисичка польовою стежкою і здибає Їжака.

- Добрий день, Їжаче-небораче!

- Здорова була, Лисичко-сестричко! - відмовляє Їжак.

- Ходи зо мною до саду їсти винограду.

- А не страшно, Лисичко, після позавчорашнього?

- Е, що там! У мене є три міхи хитрощів, якось вимотаюся.

Пішли обоє, влізли до саду, наїлися винограду і вже хотіли назад вертати, аж тут смик! Їжак-неборак якось не додивився та й спіймався в сильце.

- Ой Лисичко-сестричко! - кричав бідолаха.- Спіймало мене сильце й не пускає. Ану, добувай свої три міхи хитрощів і вимотуй мене із зашморга.

- Ой небоже,- мовила Лисичка,- пропали мої хитрощі всі до одної. Скакала через річку, і всі три міхи ввірвалися і бовтнули в воду.

- Га, так, видно, вже божа воля така, що тут мені вмирати. Прощавай, Лисичко-сестричко! Відпусти мені всі гріхи, всі урази, якими я тебе вразив!

- Бог тебе прости, Їжаче,- мовила Лисичка, втираючи очі від сліз,- а я тобі відпускаю з усього серця.

- Ходи, Лисичко-сестричко, обіймімося ще раз на прощання!

Лисиця обняла Їжака, хоч і як їй то було несмачно. Та що, неборак на смерть лагодиться, то як же йому не вволити остатню волю?

- Поцілуй мене, Лисичко-сестричко, в самі уста,- просив Їжак.- Адже ж ми вік звікували, як брат з сестрою.

Нахилилася Лисичка до Їжака, щоб його поцілувати, та ледве доторкнулася своїм язиком до його уст, а Їжак тільки кланц! Ухопив її зубами за язик та й держить. Що вже Лисиця крутилася, вертілася, що вже скомліла і плакала. Їжак держав зубами за язик, поки не прийшов господар. Побачивши, що Їжак спіймався в сильце і держить Лисицю за язик, він розсміявся, забив Лисицю, а Їжака пустив на волю.

 

 

 

Вовчик-братик і Лисичка-сестричка хитрили, поки хитрили, грішили, поки грішили, а далі стали та й кажуть:

- Годі нам грішити! Треба покаятися. Ходімо на прощу аж за море, аби відмолити свої гріхи.

Ходімо, то й ходімо. Зібралися, йдуть. Ішли, йшли, аж надибали Осла, що пасся на пасовиську.

- Здоров був, Ослику-братику! - промовили до нього.

- Здорові були, люди божі! - відповідає Осел.

Стали вони, ласо позирають на Осла, а далі Лисичка й мовить:

- А може би, ти, Ослику-братику, пішов з нами в дорогу?

- А куди ж вас господь провадить?

- На прощу в далеку заморську країну.

- Що ж, я готов іти з вами.

- Ходи, синку, ходи,- поважно мовить Вовк,- з нами тобі безпечно буде, і розмова приємна по дорозі.

Чи довго вони там ішли, чи коротко, досить, що в найкращій згоді прийшли аж над море. Тут зараз Лисичка сюди-туди звинулася, знайшла кораблик, прип’ятий до берега, і гукнула на своїх. Посідали на кораблик, відв’язали його і пустилися плисти. Осел веслує, Вовк рулює, а Лисичка вітрил пильнує. Все їм так справно йде, аж душа радується.

Пливуть вони, пливуть, ба вже Вовк і Лисичка здорово поголодніли. Ослові байдуже; в кораблику на дні було настелено листя та соломи, от він і жує собі помалесеньку і веслує так, що аж піна бризкає.

- Слухайте,- говорить Лисичка.- Отсе ми при божій помочі серед моря, та хто його знає, чи доведеться нам доплисти до цілі?

- Бог ласкав,- мовить Осел і гребе далі.

- Так-то так, і я так думаю,- мовить Лисичка, похитуючи головою,- та що, коли ми дуже прогнівили його, милосердного.

- А то чим? - скрикнули в один голос Вовк і Осел.

- Забули висповідатися, поки виплили на море. Хіба не знаєте, який є звичай у побожних людей?

- Ай, ай, ай! - скрикнув Вовк.- Правда твоя, Лисичко! Гріх великий! Ану ж прийде буря і потопить нас, то що тоді буде? Не тілько тілом, але й душею загинемо на віки вічні.

- Що ж його робити? - питає стурбований Осел.

- Знаєте що,- мовить Лисичка,- сповідаймося одні одним на голос

1 ... 11 12 13 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казки для дітей, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Казки для дітей, Франко І. Я."