Читати книгу - "Фольклорні записи - ч. 2, Олена Пчілка"

Тільки завиділа півника лисичка та й задумала його виманити, бо вона ласенька до курятинки! От і хитрує, як би тут півника виманити з хати. Підійде під віконце, як котика нема дома, та й підмовляє:

- Іди, півнику, до мене! Що у мене золота пшениця, медяна водиця!

А півник їй одмовляє:

- То-ток, то-ток, не велів коток!

Бачить лисичка, що не виманить так півника, та прийшла раз уночі, насипала півникові попід вікном золотої пшениці, а сама засіла за хаткою та й дожидає. Отже, котик собі пішов, а півник глянув у віконце, коли під хаткою пшениця розсипана, така хороша, і нікого нема. Понадився півник на ту пшеницю! Дума собі: піду лиш я трошки поклюю! Адже нікого нема, не страшно. Я поклюю та й знов у хатку сховаюся. Котик і не знатиме! Бо нікого нема, то ніхто йому й не скаже...

Вийшов півник. Клює собі пшеничку, клює... А лисичка підкралася та й схопила півника за хвіст. Потаскала до своєї хати!

А півничок тоді гукає:

- Котику-братику,

Несе мене лиска

По каменю-мосту,

На своєму хвосту.

Порятуй мене!

Котик і почув. Зараз побіг рятувати півника. Та тільки ж поки прибіг, лисичка вже далеко замчала півника. Котик біг, біг, не догнав! Вернувся додому. Так йому сумно самому - нема півника!.. Заплакав котик, а далі сів, думав, думав та й надумався: взяв свою скрипочку й писану торбу та й пішов до лисиччиної хатки.

А в лисички було чотири дочки й один син. Принесла їм лисиця півника, наказала окріп у печі гріти, щоб півника обпатрати, бо він вже зовсім придушений був.

- Та глядіть же,- каже лисичка,- нікого не пускайте! - А сама побігла ще кудись на лови.

От, як лисичка побігла, котик підійшов під віконце та й заграв у скрипочку, ще й приспівує:

- А у лиски, в лиски новий двір,

Та чотири дочки на вибір,

П’ятий синко

Ще й Пилинко;

Вийди, лисе,

Подивися,

Чи хороше граю!

От найстарша лисиччйна дочка не втерпіла та й каже до менших:

- Ви тут посидьте, а я піду подивлюся, що воно там так хороше грає!

Тільки що вийшла, а котик її - цок у лобок та в писану торбу!

А сам знову грає й приспівує:

- Ой у лиски, лиски новий двір,

Чотири дочки на вибір...

Не втерпіла й друга лисичівна, вийшла... Котик і ту - цок у лобок та в писану торбу! Так усіх лисичок і виманив. А лисиченко, Пилипко, ждав-ждав сестричок - нема, не вертаються! От він і думає:

«Піду я їх позаганяю, а то мати прийде, то буде сваритися, що в хаті не сидять».

Вийшов і Пилипко. А котик і його - цок у лобок та в писану торбу! Так усіх і похватав. Тоді зав’язав їх мотузком і ввійшов у лисиччину хату. Знайшов півника - він лежав уже зовсім неживий, зомлілий. А котик його схопив за хвостик та й каже:

- Півнику, півнику, стрепенись!

Півник стрепенувся й ожив. Та такий радий!

- Спасибі тобі,- каже,- котику-братику, що ти мене одрятував. Тепер же я тебе слухатимусь довіку!

От взяли вони вдвох, де що було в лисички, поїли, горшки-миски побили, а самі втекли додому. Та й знов жили собі вкупці. Півник уже слухався котика. І все було добре.

________________

Олена Пчілка

ФОЛЬКЛОРНІ ЗАПИСИ

Частина 2

КАЗКИ

320

Друкований текст для вичитування взято з:

Пчілка Олена. Годі, діточки, вам спать!: Вірші, оповідання, казки, фольклорні записи. Київ, «Веселка», 1991.

ISBN 5-301-00921-4

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

© Оцифрування, вичитування, правка, форматування і оформлення тексту: OpenBook, 2019

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

2019

1 - Мичка - пучок конопель або льону, підготовлений для прядіння.

2 - Кужіль - прядиво.

3 - Покута - покарання.

4 - Обханючити - тут: обчистити, прибрати.

5 - Бодня - бочка.

6 - Насторочуватися - насторожуватися, спрямуватися.