Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя

- Ні, ти не можеш мене так підставити? Зоя, ти точно викликала лікаря?

- Так, - охриплим голосом повідомляю свого боса. Він не вірить, що я захворіла. Вчора я була абсолютно здорова, та й на початку вересня злягти з ангіною та температурою під 38 – не зовсім нормально. Але мій організм із цим зовсім не згоден.
Ось і навіщо я з'їла те відерце з морозивом? От і треба було мені так підставити Арсенія? Адже я готувала свій танець до дня народження клубу майже два тижні.
Вранці прокинулася з пекельним болем у горлі та ломотою у всьому тілі. Та від танцю та деяких трюків на жердині іноді м'язи хворіли, але не так. Я навіть з ліжка не могла піднятися. Ковтати боляче, дихати боляче. І поки мені не стало остаточно погано, якщо не назвати це іншим словом – вирішила викликати лікаря додому.
Він і поставив діагноз і ще приписав різні препарати – зниження температури, полоскання горла та інші процедури. А найголовніше – не переохолоджуватись.
Ось і лежу в ліжку, під ковдрою, важко відкривши рота і відповідаю Арсенію Миколайовичу по телефону.
Я написала йому повідомлення на телефон, що захворіла, і не можу прийти.
Він одразу ж передзвонив.

- Ех, доведеться замінити твій виступ Маргошею. Сподіваюся, вона не підкачає. Ех, Зоя. Сьогодні тут зібралося стільки народу, а скільки заможних чоловіків.

- Це добре. Вибачте, мені боляче говорити.

- Так добре. Я чекаю на тебе в клубі. Одужуй скоріше. Може, до тебе когось прислати? Тобі щось треба?

- Ні, все добре, - промовляю ледве-ледь.

- Одужуй. Якщо щось знадобиться – не соромся, звертайся.

- Спасибі вам.
Попрощалися з ним та відключила телефон.Так, доля несправедлива до мене. Сьогодні я змогла б заробити дуже багато.
Мій новенький смартфон знову завібрував. Не любила гучних викликів, тому вирішила поставити його на вібрацію.
Ім'я Елі висвітлилося на дисплеї.

- Вітаю. Як ти? Зойка, Арні прилетів, - почала тараторити в трубку. А я просто завмерла з телефоном біля вуха. Арні прилетів! Прилетів, щоб знайти мене і помститися!

- Зой, ти чого мовчиш? Ау? Арні прилетів, але не надовго. На кілька тижнів, а може, навіть тиждень. Він був дуже злий, що я йому не сказала, де ти працюєш.

- Це правильно. Ель, мені погано.

- Зой, ти що захворіла?

- Ангіна. Нічого страшного.

- Ага. Я чую голос. Зовсім нічого страшного. Давай приїду завтра до тебе. Сьогодні вже пізно. Добре?

– Ні, – відповідаю різко.
А якщо Арнольд простежить за нею? Вона приведе його прямо до мене? Ні!
Цього не має статися.

- Зой, чому?

– Я можу тебе заразити. Вибач, але я дуже погано почуваюся і хочу спати, - промовляю наостанок і вимикаю телефон. Знаю, що образила її. Але я не можу зараз вчинити інакше.