Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Арнольд
Я прокидаюсь від того, що на мене ллється холодна вода. Та що таке? Я відкриваю очі, і розумію, поруч стоїть Еля. Якого біса вона творить?

- О, прийшов до тями? Арні, ти мене здивував. Мій такий стриманий і педантичний братик учора набився в мотлох. Чи був привід чи просто захотів відпустити себе?

- Не твого розуму діла. Чому ти не на парах? Сьогодні у нас що?

- Ага. Неділя, Арні. А в неділю я не вчуся. А на годиннику вже пів-першого, і я подумала, що настав час тебе вирвати з царства Морфея. Я приготувала сніданок. Ну, вже можна сказати обід.

- Ти приготувала?

- А що в цьому дивовижного? Зоя мене навчила готувати.

- Цікаво, ця погань більше нічому тебе не навчила? А то мало. З ким поведешся, того й наберешся. Знаєш таку приказку?

- Придурок, - починає лупасити мене по плечу. Так, учора я випив, пам'ятаю своїх френдів, пам'ятаю танець блондинки та секс у віпі, але потім усе як у тумані. Як я опинився вдома, хто мене привіз?

- Сергій притягнув тебе додому о п'ятій ранку десь. Я ж говорю, ти був просто в мотлох. Від тебе так несло перегаром, що я спочатку навіть не повірила, що ця людина може бути моїм братом, - почала Еля сама пояснювати мені події цієї ночі.

- Ясно.

- Арні, ну ти поїсиш і обов'язково прийми душ. І ще – почисти зуби.
Вирішила приміряти роль моєї матусі? Що ж, похвально. Я ціную її турботу, але це більше схоже на знущання.
Підводжуся з ліжка, зауважую, що Еля вже одягнена і реально кудись зібралася. Зачіска, макіяж, красива сукня.

- Куди ти так вирядилася?

- Мені треба зустрітися дещо з ким.

- Так? Цікаво.А чи не з Зоєю? За спиною рідного брата?

- Арн. Я не...

– Я забороняю тобі з нею спілкуватися. Тож, сестричка, можеш йти назад у свою кімнату. Сьогодні ти нікуди не підеш!

– Ти не можеш мене постійно контролювати! – обурюється Еля.

- Ще як можу. Ти не спілкуватимешся з цією дешевкою, злодійкою та повією. Тобі ясно?

- Який ти виродок! Ненавиджу тебе. В мене з'явилася справжня подруга нарешті, а ти...

- Я все сказав. Залишаєшся вдома.

– Ні. Я вже не маленька. Досить! – і вилітає з моєї кімнати, а потім я чую, як грюкають вхідні двері.
Пішла. Що ж! Хай охолоне. Все одно повернеться.
Я виходжу з кімнати до передпокою, і на пуфику помічаю її сумочку. Мабуть, вона дуже розсердилася, раз забула найважливіше.
Перевіряю вміст – вся жіноча фігня та її айфон. Ось це удача, правда?
Він у неї запаролений, але з третьої спроби розблокував екран. Ввів дату її вступу до універа.
Одразу зайшов до телефонної книги. І знайшов контакт Зої. Все, потрапила дівчинка. "Гра почалася!" – подумки тріумфую, коли перекидаю її номер собі у ватс ап. І повернув назад телефон у сумочку. А сам вирушив у душ. Освіжитися не завадило б.
Вже стоячи під холодними струменями, почув, як двері знову грюкнули і зрозумів – сістер перепсихувала і повернулася додому.