Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

  Кожен з присутніх переважно займався своєю справою.Хлопці розпалювали мангал, засипаючи туди зарання приготоване вугілля, і нанизували на шампура шашлики.

  Дівчата ж займалися приготуванням деяких страв і сервіруванням столу.Здебільшого вся компанія прийняла мене з інтузіазмом, і кожен старався не лишити мене без уваги розпитуючи про моє ставлення до їхнього універу..

   Коли я збиралася на цей пікнік, то думала, що буду почуватися серед них білою вороною.Але всі мої підозри розвіялися.

   Справжні веселощі розпочалися після того, як скуштувалися перші шашлики і було випито декілька пляшок вина..Всі були доволі розслаблені, і могли собі дозволити розмовляти на різні теми..

Не знаю у який момент на столі з'явилася порожня пляшечка.Але коли я її побачила, то здається зрозуміла все без слів.Це доволі цікава і розкута гра, в яку здається ще наші батьки грали.З року в рік всі правила лишалися не змінними, на кого вкаже горлечко, той і виконує бажання..

Було весело спостерігати, за тим як моментально придумувалися різні завдання, і з яким інтузіазмом всі їх виконують.

Та коли предмет гри вказав, на того з кого я цілісінький день майже не зводила очей, погода раптово зіпсувалася,  звідки не візьмись здійнявся сильний вітер і наближалася гроза..

Я пам'ятаю завдання, яке пролунало для Андрія, і я б з цікавістю поспостерігала за тим кого він вибере, але ж клята погода розставила все по своїх місцях.

Всі оперативно почали збирати свої речі і кидатися в машину, я теж доволі спритно забралася у схованку, але потім згадала про одну річ котру я забула в сусідній альтанці, і тому швидко кинулася за нею..

Непомітно для мене машина зірвалася з місця і поїхала у напрямку траси.Всі дуже поспішали, тому що, якщо почнеться дощ, то грунтову дорогу буде просто розмито і ми всі б застрягли на напівшляху до центрального шосе.

Я з жахом зрозуміла що через свою дурість лишилася одна, і не знаю коли зможу потрапити додому.

-Здається про нас забули- пролунало за мною таким знайомим голосом, я різко обернулася до його напрямку та побачила перед собою Андрія..

Навіть у своїх сопливих рожевих мріях, я не могла уявити що ми опинимося на одинці у двох.

-Здається, що так..Ти теж щось забув?

-Можна й так сказати- посміхається і дивиться на мене.

-Цікаво і що ж?

-Хочу виконати своє бажання- поцілуй ту, яка тобі подобається, здається таке було завдання, але я зі здивуванням озираюся навкруги і нікого з раніше присутніх не бачу, допоки моя свідомість не кричить мені, це ж я..я...

За мить поки, я намагаюся повірити у те що це дійсно відбувається тут і зі мною, він накриває мої уста своїми, ніжно обнімаючи мене за талію від чого у мене підкошуються ноги.

За всім тим полум'ям, яке розливається по моєму тілу я не відразу розумію що почалася сильна злива, але Андрій навіть не думає припиняти цей поцілунок, а лише міцніше притискає мене до свого гарячого тіла...

Це було щось неймовірне, найпрекрасніше що траплялося в моєму житті.Від його дотиків і крапель дощу, що вперто продовжували падати з неба, метелики що в животі, літали і розбурхували почуття з невідомою мені силою.

Початок чогось нового і світлого в моєму житті...