Читати книгу - "ВІЙН@: битви в кіберпросторі, Шейн Харріс"

У ході однієї успішної операції хакери з TAO звернули погляд на «Ісламську державу Іраку» – терористичне угруповання, створене 2004 року, яке присягнуло на вірність «Аль-Каїді», а згодом встало під її знамено. Ця група воювала з американськими солдатами, але також тероризувала й убивала цивільних мешканців. Лише протягом 2007 року цей підрозділ «Аль-Каїди» убив 2 тисячі іракців і захопив контроль над передмістям Дора у південній частині Баґдада, де спробував установити закони ісламу й заснувати новий «емірат» для контролю мешканців. Місцеві християни, які жили в Дорі протягом десятиліть, були вимушені залишити свої оселі, щоб не опинитися під владою суворого релігійного диктату. Представник нового емірату постукав у двері будинку одного християнина і заявив: якщо він хоче залишитися, то повинен сплачувати податок або прийняти іслам. Або ж покинути свій будинок; представники «Аль-Каїди» запропонували допомогти винести меблі.

Хакери TAO почали вистежувати лідерів цього підрозділу «Аль-Каїди». Зосередившись на операціях у Баґдаді, вони проглядали чернетки всіх електронних листів, які терористи залишали для своїх поплічників в особистих електронних скриньках, але не відправляли через інтернет, щоб не бути виявленими. Але TAO вже кілька років була відома ця хитрість.

Хакери TAO ввійшли до складу наземних підрозділів під час наступальної операції під назвою «Розривне вістря» (Arrowhead Ripper), яка ставила собі за мету вибити підрозділ «Аль-Каїди» з опорної бази в передмісті Баакуби. В операції, що розпочалась у червні 2007 року, брали участь близько 10 тисяч солдатів, переважно з бази передового розгортання Warhorse, бригада іракської армії, а також близько 500 поліцейських. Операція почалася з наземної та повітряної атаки на Баакубу. Передові загони США знищили близько двадцяти бойовиків лише у перший день. У той самий час у провінції Анбар військові оточили шістьох терористів, підозрюваних у зв’язках із вищими керівниками «Аль-Каїди». У Фаллуджі заарештували трьох потенційних «смертників», а в місті Тармії – трьох підозрюваних у тероризмі.

Американська розвідка добре проявила себе у розшуку цих бойовиків, виявленні їхніх зв’язків із «Аль-Каїдою», розкритті механізмів вербування нових членів і підготовки нападів.

Хакерство у телекомунікаційних мережах, якими користувалися лідери «Аль-Каїди» в Іраку, допомогло TAO звільнити передмістя Баґдада від терористичної влади, а американським військам – захопити або знищити принаймні десятьох чільників «Аль-Каїди» на полі бою. У середині серпня операція «Розривне вістря» добігла кінця, у Баакубі відновилася законна влада, та й активність повстанців на цій території значно зменшилася. До листопада «Аль-Каїда» залишила район Дори.

Розвідувальна машина продовжила перемагати. За перші шість місяців 2008 року «Аль-Каїда» влаштувала лише 28 вибухів або інших терористичних актів, хоча рік тому подібних атак було близько 300. Кількість жертв терористів серед цивільного населення також скоротилася – від 1500 осіб у 2007 році до 125 в першій половині 2008-го. Один колишній офіцер розвідки порівняв кібератаку на вищі ешелони «Аль-Каїди» з «відрубуванням зміїної голови».

«Ми провели низку операцій із проникнення в комунікаційні системи й структури оперативного управління, які дозволяли терористам і бунтівникам координувати атаки на збройні сили США, – зауважив він. – У цьому полягав ключ до успіху будь-якої операції».

Уперше в історії чотирилітньої війни в Іраку Сполучені Штати змогли виробити по-справжньому ефективну стратегію. Загальний успіх заходів, який дозволив американським військовим нарешті залишити Ірак, на думку істориків, військових командирів і солдатів, можна пояснити трьома основними чинниками. По-перше, додатковий контингент сухопутних військ допоміг взяти під контроль найнебезпечніші райони, знищити або заарештувати «непримиренних» (як називав їх Петреус) і захистити мирне населення Іраку. Рівень насильства в містах знизився, люди відчули, що вони в безпеці, та почали більше співпрацювати з американськими військами. По-друге, групи повстанців, шоковані жорстокими, невблаганними методами «Аль-Каїди» і впровадженням релігійного диктату, виступили проти терористів або почали боротися на боці США на платній основі. Рух так званого Сунітського пробудження об’єднав 80 тисяч бійців, лідери яких публічно засуджували «Аль-Каїду» і підтримували спроби американських військових поліпшити життя іракських громадян.

Проте третя і, ймовірно, найголовніша складова успіху була пов’язана з низкою розвідувальних операцій, проведених АНБ і такими вояками, як Стасіо, санкціонованих Бушем на тій доленосній зустрічі в Овальному кабінеті. Колишні аналітики розвідки, військові офіцери й представники адміністрації Буша стверджують, що санкціоновані президентом кібероперації прочинили двері новим способам здобуття розвідінформації та її використання для наземних операцій. Інформація про пересування й плани противника, витягнута американськими шпигунами з комп’ютерів і телефонів бойовиків, дозволила військовим скласти план дій для пошуку бойовиків, інколи вказуючи дорогу прямо до дверей їхніх будинків. Це була найскладніша з будь-коли створених глобальна система стеження, і працювала вона зі смертельною ефективністю.

Петреус вважав, що ця нова кіберзброя «була головною причиною значного прогресу американського війська» під час наступу влітку 2008 року, яка «надала пряму можливість усунення майже 4 тисяч повстанців із поля битви». Поступ війни в Іраку обернувся на користь Сполученим Штатам. Методи розвідувальних операцій, згодом експортовані до Афганістану, «врятували життя американців і їхніх союзників, допомагаючи виявляти й нейтралізувати екстремістів у обох зонах збройного конфлікту». Пізніше АНБ інтегрувало розроблені в бойових умовах методики до операцій з вистежування терористів, шпигунів і хакерів у всьому світі. Альянс між розвідкою та військовими, викуваний в Іраку, назавжди змінив американські методи ведення війни.

2. RTRG

Під час наступу 2007 року збройні сили США і розвідувальні служби вперше випробували теорію ведення кібервійни на полі битви. Однак смертоносна тактика, випробувана в Іраку, насправді народилася раніше, в один із найпохмуріших періодів у історії АНБ.

Одинадцятого вересня 2001 року генерал-лейтенант Майкл Гейден, тодішній чільник АНБ, за дві години після початку робочого дня отримав телефонний дзвінок, яким його повідомили, що в одну з веж-близнюків у Нью-Йорку врізався літак. Кілька хвилин потому інший літак поцілив у другий хмарочос. Гейден зателефонував дружині Жанін, попросив її простежити за їхніми трьома дітьми, а відтак почав готуватися до закриття штаб-квартири агентства площею 141 га у містечку Форт-Мід (штат Меріленд), розташованому десь за 40 кілометрів од Вашинґтона.

Гейден наказав евакуювати весь допоміжний персонал. Озброєні охоронці з натренованими на пошук вибухівки собаками прочісували територію. Працівники антитерористичного центру, розташованого на вищих поверхах, почали опускати світлонепроникні гардини. Штаб-квартира АНБ переїхала до цього містечка із Вашинґтона ще 1957 року, тому що звідси було досить далеко до міста, щоб пережити ядерний вибух. Нікому й на гадку не спадало, що терористи можуть атакувати за допомогою комерційних літаків.

Насамперед