Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Японський коханець 📚 - Українською

Читати книгу - "Японський коханець"

369
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Японський коханець" автора Ісабель Альєнде. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 72
Перейти на сторінку:
скуйовдив хлопчику волосся. «Мій молодший син». Альма, не криючись, роздивлялася батька та сина, немов істот невідомої породи: вони не були схожі на людей зі Сходу, зображених на картинках у «Британській енциклопедії».

Хлопчик вклонився їй усім тілом і, вітаючись, схилив голову:

— Я Ітімей, четвертий син Такао та Хейдецо Фукуда, приємно познайомитися, міс.

— Я Альма, небога Ісака та Ліліан Беласко, приємно познайомитися, містере, — ніяково проказала вона, потішена цією сценою.

Ця початкова серйозність, яку згодом любов забарвила гумором, означила тональність їхніх тривалих відносин. Вища на зріст і міцніша, Альма здавалася старшою. Втім, дрібність Ітімея була оманливою, бо він без зусиль піднімав важкі мішки із землею й штовхав угору навантажену тачку. Він мав завелику як для такого тіла голову, медового кольору шкіру, розкосі чорні очі й шорстке непокірне волосся. В Ітімея ще лізли зуби, й коли він посміхався, його очі скидалися на дві рисочки.

Того ранку Альма весь час ходила слідом за Ітімеєм, поки той втикав рослини у викопані батьком ями й відкривав їй потаємне життя саду, показував переплетені в грунті волокнини, майже невидимих комах, мініатюрні паростки, які за тиждень виростуть з долоню. Він розповідав їй про хризантеми, які саме виносив з оранжереї, про те, як їх пересаджують навесні, і як вони квітнуть на початку осені, роблячи сад барвистим та веселим тоді, коли літні квіти вже змарніли. Ітімей показав дівчинці трояндові кущі, всіяні пуп’янками, більшість із яких — майже всі слід було зрізати, залишивши тільки поодинокі, щоб троянди росли великими й здоровими. Пояснив їй відмінність між рослинами, що піднімалися з насіння та з цибулини, рослинами сонцелюбними й тіньолюбними, місцевими та привезеними з далеких країв. Такао Фукуда, котрий потайки стежив за ними, підійшов і сказав Альмі, що найбільш копітка робота дістається Ітімею, бо той, мовляв, народився із зеленими пальцями. Потішений хлопчик зашарівся.

З того дня Альма нетерпляче чекала на садівників, які зазвичай з’являлися наприкінці тижня. Такао Фукуда завжди брав із собою Ітімея, а часом, коли справ було більше, також і старших синів, Чарльза та Джеймса, або на кілька років старшу за Ітімея свою єдину дочку Мегумі, котра цікавилася тільки навчанням і не любила бруднити руки в землі. Спокійний та дисциплінований Ітімей робив свою справу, не відволікаючись, у присутності Альми, певний, що під кінець дня батько дозволить йому півгодини побавитися з дівчинкою.

Альма, Натаніель та Ітімей

Будинок у Сі-Кліффі був таким великим, а його мешканці завжди такими заклопотаними, що на ігри дітей ніхто не звертав уваги. Коли хтось і помічав, що Натаніель годинами бавиться з набагато меншою дівчинкою, то цікавість негайно випаровувалася, бо існувало чимало інших справ. Альма вже переросла не надто міцну любов до ляльок і за допомогою енциклопедії навчилася грати в «Ерудита», а ще в шахи — це був зважливий вчинок, бо стратегія ніколи не була її коником. Натаніелю ж, своєю чергою, набридло збирати марки й тинятися по скаутських таборах. На горищі діти розігрували написані ним театральні п’єси на одного, двох або трьох персонажів. Відсутність публіки ніколи їх не бентежила, оскільки сам процес видавався набагато цікавішим за результат, а на оплески ніхто й не претендував: задоволення полягало в суперечках про сценарій та репетиціях. Перевтілення відбувалися за допомогою старих одяганок, вилинялих фіранок, поламаних меблів і різного непотребу — з них робили костюми та бутафорію, вони ж придавалися до спецефектів, а все інше заміщала уява. Ітімей міг навідуватися до будинку Беласко без запрошення, тому також входив до складу трупи — йому діставалися другорядні ролі, бо він виявився кепським актором. Брак таланту хлопчик компенсував чудовою пам’яттю та удатністю до малювання: міг не спиняючись, декламувати довгі монологи, натхнені улюбленими романами Натаніеля від «Дракули» до «Графа Монте-Крісто», і йому ж доручали розмальовувати завіси. Ця дружба, що вивела Альму зі стану сирітства та бездоглядності, тривала недовго.

Наступного року Натаніель, щоб здобути середню освіту, поступив до хлопчачого коледжу британського зразка. За один день його життя різко змінилося. Він не лише одягнув брюки замість коротких штанців, а й наразився на непогамовну брутальність підлітків, які починають переростати в мужчин. Натаніель не був до цього готовий: у свої чотирнадцять років він скидався на десятилітнього хлопчиська, гормони ще не вирували в ньому; це був обачний інтроверт, до того ж — на своє нещастя — любитель книжок і кепський спортсмен. Натаніелю не були притаманні бравада, жорстокість та брутальність ровесників, він не був таким од природи, тож марно старався таким здаватися; його піт відгонив страхом. Першої ж середи він повернувся з занять із синцем під оком, а його сорочка була забризкана кров’ю, що точилася з розбитого носа. Натаніель відмовився відповідати на материни розпити, а Альмі сказав, що наштовхнувся на флагшток. Вночі він уперше на своїй пам’яті обмочився в ліжку. Нажаханий хлопець сховав мокре простирадло в димарі, де його виявили лише наприкінці вересня, коли у комині розпалили вогонь і будинок наповнився димом. Ліліан не випитала тоді в сина, куди поділося простирадло, проте здогадалася, в чому справа, й вирішила різати по живому. Пішла до директора школи — рудавого шотландця з носом пияка, котрий прийняв її, сидячи під портретом короля Георга VI за казарменним столом у кабінеті з оббитими дерев’яними панелями стінами. Рудавий пояснив Ліліан, що жорстокість у розумних межах вважається суттєвою складовою дидактичного методу коледжу. Тому тут практикуються брутальні види спорту, сварки учнів розв’язуються на боксерському рингу, а недисциплінованість карається різками, причому покарання здійснює він особисто. Мужчини формуються в бійках. Так було завжди, і що швидше Натаніель Беласко змусить себе поважати, то краще для нього. Директор додав, що втручання Ліліан могло б зробити з її сина посміховисько, та оскільки йдеться про новачка, він зробить виняток і забуде їхню розмову. Ліліан, пирхаючи, ввалилася до контори свого чоловіка на вулиці Монтгомері, де також не знайшла підтримки.

— Не втручайся в це, Ліліан. Усі хлопці проходять обряди посвячення і майже всі залишаються живими, — мовив Ісак.

— Тебе теж били?

— Авжеж. І, як бачиш, підсумок не такий вже й поганий.

Чотири роки навчання в коледжі стали б для Натаніеля суцільною мукою, якби не допомога того, на кого він найменше розраховував. Наприкінці тижня, побачивши Натаніеля в подряпинах та синцях, Ітімей відвів його до вкритої виткими трояндами альтанки й продемонстрував можливості бойових мистецтв, яких навчався відтоді, як міг стояти на ногах. Ітімей дав товаришеві лопату й наказав, аби той спробував проломити йому голову.

1 ... 11 12 13 ... 72
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Японський коханець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Японський коханець"