Читати книгу - "Чоловіки, що ненавидять жінок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Закінчивши читати, Лісбет виявила в одній з папок маленький конверт і витягла два вицвілі поляроїдні знімки. На першому знімку за столом сиділа темноволоса дівчина, одягнена тільки в темні брюки; верхня частина тіла з маленькими задертими вгору грудьми була оголена. Дівчина відвернула обличчя від камери і якраз збиралася підняти руку, щоб захиститися, ніби фотограф вийняв апарат несподівано для неї. На другому знімку вона була вже повністю гола і лежала голічерева на ліжку з блакитним покривалом, знов-таки відвернувшись від камери.
Лісбет сунула конверт з фотографіями в кишеню куртки. Потім віднесла папки до залізної грубки і тернула сірником.
Коли все згоріло, вона поворушила попіл. Затим вона, незважаючи на заливний дощ, зробила коротку прогулянку і потихеньку втопила ноутбук Мартіна Ванґера під мостом.
Коли о пів на восьму ранку Дірк Фруде широко розчинив двері, Лісбет сиділа за кухонним столом, курила сигарету і пила каву. Обличчя адвоката було попелясто-сірим, і весь вигляд свідчив про те, що розбудила його страшна звістка.
— Де Мікаель? — спитав він.
— Ще спить.
Дірк Фруде опустився на стілець. Лісбет налила каву і простягнула йому філіжанку.
— Мартін… Мені повідомили, що Мартін вночі на смерть розбився машиною.
— Сумно, — сказала Лісбет Саландер і відпила кави.
Дірк Фруде підвів погляд і спочатку дивився на неї з очевидним нерозумінням, але потім його очі розширилися:
— Що?..
— Він потрапив в аварію. Так прикро.
— Вам відомо, що сталося?
— Він спрямував авто просто в лоб вантажівки. Вчинив самогубство. Справи імперії йшли все гірше, і він не витримав стресу. Принаймні, я підозрюю, що так це буде подано в газетах.
У Дірка Фруде зробився такий вигляд, ніби його зараз поб’є інсульт. Він швидко встав, пройшов до спальні і відхилив двері.
— Дайте йому поспати, — суворо сказала Лісбет.
Фруде поглянув на сплячого Мікаеля. Він побачив синці на обличчі і криваві плями на верхній половині тулуба, потім помітив палаючу лінію на горлі, що її залишив зашморг.
Лісбет торкнулася його руки і знову зачинила двері. Адвокат позадкував і поволі опустився на диван.
Лісбет Саландер коротко розповіла про те, що сталося вночі. Вона детально описала, як знайшла Мікаеля із зашморгом на шиї і директора концерну, котрий стояв перед ним, і як виглядала камера жахів Мартіна Ванґера. Потім вона розповіла про те, що виявила напередодні вдень в архіві концерну, і про те, як вияснила зв’язок Мартінового батька з убивствами принаймні семи жінок.
Дірк Фруде жодного разу не перебив її. Коли вона закінчила, він кілька хвилин сидів занімівши, потім тяжко зітхнув і поволі похитав головою.
— Що ж нам робити?
— Це не моя проблема, — байдуже сказала Лісбет.
— Але…
— Щодо мене, то моєї ноги тут ніколи не було.
— Я не розумію.
— Я не бажаю ні за яких обставин фігурувати в поліцейському протоколі. Я не маю до цього ніякого відношення. Якщо моє ім’я згадають у зв’язку з цією історією, я стану заперечувати, що була тут, і не відповім на жодне питання.
— Я не розумію. — Старий адвокат запитливо подивився на неї.
— Вам не треба нічого розуміти.
— Що ж мені тоді робити?
— Це вирішувати вам, але ми з Мікаелем повинні залишитись осторонь.
Дірк Фруде мертвотно збліднув.
— Дивіться на це так: вам відомо лише, що Мартін Ванґер загинув в автокатастрофі. Ви не маєте ані найменшого уявлення про те, що він був божевільний убивця, і ніколи не чули про кімнату в його підвалі.
Вона поклала ключ на стіл між ними.
— У вас є час до того, як хто-небудь почне виносити речі з Мартінового погреба і виявить там камеру. Це, напевно, станеться не відразу.
— Ми повинні піти з цим до поліції.
— Не ми. Ви можете йти до поліції, якщо хочете. Це залежить від вас.
— Таке не можна замовчувати.
— Я не пропоную це замовчувати, а хочу, щоб ми з Мікаелем залишились осторонь. Коли ви знайдете ту кімнату, ви зробите власні висновки і вирішите, кому вам захочеться про це розповісти.
— Якщо те, що ви говорите, правда, значить, Мартін викрадав і вбивав жінок… напевно є сім’ї, що перебувають у розпачі тому, що не знають, де їхні діти. Ми не можемо просто…
— Правильно. Але є одна проблема. Тіла відсутні. Можливо, ви знайдете в якій-небудь шухляді паспорти або посвідчення особи. Не виключено, що деякі жертви можна впізнати по відеофільмах. Але вам не потрібно приймати рішення сьогодні. Спочатку все обдумайте.
Адвокат був у паніці.
— О Боже! Для концерну це буде смертельний удар. Скільки сімей залишаться без хліба, якщо стане відомо, що Мартін… — Він розгойдувався вперед і назад, не в змозі розібратися з моральною дилемою, що постала перед ним.
— Це один аспект. Я гадаю, що спадкоємицею Мартіна виявиться Ізабелла. Думаю, буде не найліпше, якщо вона дізнається про Мартінове хобі першою.
— Я мушу піти й подивитись…
— Я вважаю, що сьогодні вам ходити туди не варто, — твердо сказала Лісбет. — У вас предосить турбот. Вам треба поїхати повідомити Хенрікові, і ви повинні скликати екстрене засідання правління і зробити те, що ви зробили б, загинь ваш генеральний директор за цілком нормальних обставин.
Дірк Фруде обдумував її слова. Його серце калатало. Він був старим адвокатом і фахівцем з вирішення різних проблем; від нього чекали, що саме він завжди знає, як слід діяти в будь-яких умовах. Але зараз він був геть розгублений і не міг прийняти ніякого рішення. Він раптом усвідомив, що сидить і приймає вказівки від молоденького дівчиська. У якомусь сенсі вона володіла ситуацією краще за нього і пропонувала шляхи вирішення, які йому самому зараз не спадали на думку.
— А Харієт?..
— Нам з Мікаелем ще не все ясно. Але ви можете переказати Хенрікові Ванґеру, що ми в цьому розберемося.
Коли о дев’ятій годині Мікаель прокинувся, всі програми новин уже найперше повідомляли про несподівану кончину Мартіна Ванґера. У них мовилося тільки те, що промисловець з невідомих причин виїхав уночі на високій швидкості на зустрічну смугу шосе.
У машині він був сам. Місцеве радіо видало досить докладну інформацію, в якій прозирала тривога за майбутнє концерну «Ванґер» і за економічні наслідки для підприємства, які викличе ця смерть.
Поспіхом складена вдень телеграма Телеграфної агенції Швеції вийшла під заголовком «Край шокований». У ній підсумовувались нагальні проблеми концерну «Ванґер»: ні для кого не було таємницею, що тільки в Хедестаді три тисячі людей з двадцяти однієї тисячі населення міста працювали в концерні або якимсь іншим
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чоловіки, що ненавидять жінок», після закриття браузера.