Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Джеррі-Островик 📚 - Українською

Читати книгу - "Джеррі-Островик"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Джеррі-Островик" автора Джек Лондон. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 119 120 121 ... 133
Перейти на сторінку:
хвилини не міг він побігати на волі, поза кліткою, поза чотирма стінами кімнати, без ланцюжка, причепленого до нашийника. По обіді в погожі дні Гендерсон часто виводив Майкла погуляти. Але завжди на ланцюжку. [майже завжди вів його до якого-небудь парку, де прив'язував ланцюжка до лави, а сам сідав і стромляв носа в Сведенборга. Майкл нічого не міг зробити самохіть. Повз нього пробігали інші собаки, вільні, загравали або гарикались одні з одними. Якщо вони підбігали до нього а наміром принюхатись, познайомитись, Гандерсон неодмінно відривався від книжки й проганяв їх.

Отже, Майкл став довічним в'язнем безживного тюремника, і життя здавалось йому сірим і безбарвним. Понурість його змінилась на глибоку апатію. Він уже не цікавився ні життям, ні волею. На життєву метушню довкола він дивився не дражливо, а байдуже, ніби не помічав її. Відтятий від життя, він і не рвався до нього. Він без опору зробився покірною маріонеткою — їв, терпів купання, їздив у клітці з міста до міста, щодня виступав на сцені. І багато спав.

Він мав свою гордість — гордість чистокровної тварини, гордість північноамериканських індіян, що й у рабстві, на плантаціях Вест-Індії, вмирали незломлені, без скарги. Так і Майкл. Він скорявся клітці й залізному ланцюжкові, бо не міг подужати їх. Він виконував свою рабську роботу на сцені й слухався Джекоба Гендерсона, однак не любив цього хазяїна, хоч і не боявся його. І через усе це Майкл замкнувся в собі. Він багато спав, нудився й покірливо терпів цілковиту самотність. Якби Гендерсон спробував прихилити його до себе, Майкл напевне відгукнувся б на ту спробу; але Гендерсон любив лише маячне Сведенборгове мудрування, а на Майклі тільки заробляв гроші.

Часом бували й труднощі. Майкл покірно терпів їх. Найтяжче було подорожувати залізницею взимку, коли іноді після останньої вечірньої вистави в якомусь містечку він мусив кілька годин сидіти в клітці на пероні, дожидаючи поїзда, що відвезе їх на гастролі до іншого містечка. Одної такої ночі, в Міннесоті, поруч нього замерзли в клітках на смерть два пси з собачої трупи. І сам він тоді прикро промерз, а надто немилосердно в'їдався холод у плече, поранене леопардовими пазурами. Та завдяки міцнішому здоров'ю і кращому доглядові Майкл витривав.

Супроти інших циркових тварин йому таки жилось незле. Здебільша він навіть не знав і не здогадувався, яке знущання терплять поряд нього чотириногі колеги. Один номер, який три місяці йшов у тій самій програмі, що й Майклів, набув скандальної слави серед естрадних акторів. Навіть найбездушніші з них обурювалися з того номера і з самого дресирувальника, Дакворта, дарма що у публіки «Даквортові вчені коти й пацюки» весь час мали великий успіх.

— «Вчені коти»! — пирхала невеличка тендітна велосипедистка Перль ла Перль. — Товчені коти, а не вчені, їх так позабивано, що вони самі вже поробились пацюками. Наче я не знаю!

— «Вчені пацюки»! — лаявся в барі готелю «Анандейл» акробат Мануель Фонсека, щойно відмовившись випити в Даквортом. — Обпоєні пацюки, щоб ви знали! Чого вони йе сплигнуть додолу й не втечуть, як повзуть по линві між двома котами? Бо в них нема сили сплигнути. Свіжих він якоюсь трутою підпоює, а потім голодом морить, щоб не втрачатись на труту. Він їх ніколи не годує. Наче я не знаю. Бо чого б він купляв до сорока чи п'ятдесяти пацюків щотижня? Йому їх привозять, як не пощастить купити на місці.

— Господи! — обурювалась міс Мерль Мерівезер, акордеоністка, що на сцені здавалась шістнадцяткою, проте вже мала онуків і не приховувала від знайомих, що їй сорок вісім. — Господи, мене аж злість бере, яка ота публіка дурна! Я сама дивилась учора вранці. З тридцяти пацюків сім були вже дохлі. З голоду. Він їх ніколи не годує, і коли вони повзуть по линві, то вже здихають голодною смертю. Якби вони мали в кишках хоч по крихті хліба й сиру, то посплигували б і повтікали від котів. Вони повзуть, здихаючи просто отам на линві, як чоловік, уже півмертвий, силкується відповзти від тигра, що жере його. Господи боже! А та публіка з дубовими головами сидить та плеще — яке, мовляв, повчальне видовище!

І справді.

— Дивовижні речі можна робити з тваринами ласкавістю, — казав один глядач — банкір і старшина церковної громади. — їх можна навчити навіть любові до ближнього. Ось кішка й пацюк були ворогами від створення світу. А тепер ми бачимо, що вони вкупі виконують такі хитромудрі штуки, і ні разу жоден кіт не скривдив пацюка й жоден пацюк не виявив страху перед котами. Ось що таке людська добрість, ось яка в ній могутня сила!

— Лев і ягня, — вторував йому другий. — Сказано ж бо, що в тисячолітньому царстві лев і ягня мирно лежатимуть поряд! І це вже провіщення тої щасливої доби. Люди вже наближають тисячолітнє царство. Коти й пацюки! Подумай лишень, люба! От яка сила в добрості. Треба буде купити й нашим діткам якихось тваринок. Хай змалку привчаються бути добрими до собак, до котів, навіть до пацюків, так, до пацюків і до гарненького щиглика в клітці.

— Але ж пам'ятаєш, як сказано у Блейка[21], — відмовила йому дружина, що сиділа поруч:

В клітці пташку ув'язниш —

Бога тяжко прогнівиш.

— Не тоді, коли бути до них справді доброму, люба. Я негайно скажу купити кролів і канарку чи й парочку, і… якої породи собачку ти б воліла для наших діток, щоб бавилися з нею, рибонько?

«Рибонька» глянула на чоловіка, безмежно вдоволеного з власної добрості, й побачила саму себе ще молоденькою сільською вчителькою, що божествила Еллу Вілер Вілкокс[22] та лорда Байрона і мріяла написати власні «Пісні жаги», а як приїхала до Топіки, життя примусило її вийти за цього статечного, огрядного діловика, що з такою втіхою дивився, як коти й пацюки повзуть одне за одним по туго натягненій линві, і навіть гадки не мав, що це його дружина — та пташка, про яку сказано в Блейкових рядках.

— Ну, пацюки й самі гидота, — казала міс Мерль Мерівезер. — Та гляньте, як він держить своїх котів! Я напевне знаю, що за ці два тижні здохло троє. Звісно, це вуличні коти, але ж і то живі створіння. А найдужче губить їх отой бокс.

«Котячий бокс», що мав надзвичайний успіх у публіки, Дакворт завжди показував наостанці. Двох котів у малесеньких боксерських рукавичках випускали на стіл для «товариського матчу». Звичайно, ті коти, котрі виступали з пацюками,

1 ... 119 120 121 ... 133
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джеррі-Островик», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Джеррі-Островик"