вогненні сили на слуг, які спалити мене намагалися, кинулися. Благословляю тебе, Боже Всеславний, що й посеред полум'я шлях без страху мені до Себе даєш. Те, у що вірила, бачу, чого сподівалася, те вже прийняла й бажане отримала, Тебе ісповідую устами і серцем, Тебе всім бажанням бажаю, ось до Тебе іду, Живого Істинного Бога, з Господом нашим Ісусом Христом, Сином Твоїм, і зі Святим Духом, що живе і царствує на всі віки. Амінь". Коли здійснилася молитва і вогонь до решти погас, Аспазій, не терплячи збентеження народного, звелів меч встромити в гортань святої — і так мучениця Христова Агнія обагрилася кров'ю своєю, пішла на шлюб до Жениха Безсмертного. Батьки ж чесне тіло доньки своєї святої Агнії з радістю взяли, поклали на полі своєму недалеко від града, на шляху, названому Нументана. Там багато з вірних збиралося на молитву, найбільше уночі, бо боялися невірних, які й там, і на шляху засідали й велике творили зло. Якось напали несподівано, багатьох поранили, камінням кидаючи, і всіх розігнали, лише залишилася дівчина одна на ім'я Ємерентіяна, яка була ровесницею святої Агнії. Вона, сповнившися сміливости, насміхалася з розбійників, говорячи: "Нащо, камінносердечні, невинних людей камінням б'єте? Яку провину знайшли в тих, які Бога одного хвалять і вам своїми молитвами багато благ виклопотують". Вони ж, розлютувавшися, камінням побили її. І так, молячися біля гробу святої Агнії, передала дух свій Господеві. І зразу струс був великий, блискавка ж і страшні громи — і більша частина убивць тих упала мертвими, зверху вражені, і з того часу не сміли більше кривдити вірних, що ходили до гробу мучениці Христової. Батьки ж святої, прийшовши з пресвітерами уночі, омили чесне тіло святої Ємерентіяни, закривавлене, і поблизу святої Агнії поховали. Самі ж безперестанно були при гробі любої доньки своєї, щоночі чували і плакали. Одної ночі побачили лик дів, що повз них ішов, золототканими одежами діви були світло прикрашені і славою небесною сіяли. Посеред них і святу доньку свою Агнію бачили, вона так само сіяла, мала праворуч себе Агнця, понад сніг білішого. Вона, покликавши инших, щоб зупинилися і зачекали трошки, сказала до батьків: "Не плачте за мною як за померлою, але більше радійте. І радійте зі мною, що з дівами цими прийняла світлу оселю, і з Тим, кого всім серцем полюбила на землі, нині поєдналася на Небесах". Те сказавши, невидимою стала. Через багато років, коли настав цар Константин Великий, донька його Констаннія хворіла тілом вельми, обкладена була гнійними струпами з голови до ніг, і не було місця живого на тілі її, що навіть лікарі нічого помогти не могли. Раду ж добру прийнявши, пішла вночі до гробу святої мучениці Агнії і там із безсумнівною вірою зі сльозами молилася. Заснула й побачила у видінні святу Агнію, яка говорила до неї так: "Будь відважною, Констанціє, і віруй в Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Спасителя твого. Він же нині зцілить тебе від ран". Збудившись зі сну, Констанція відчула себе настільки здоровою, наче ніколи не хворіла, і, повернувшись у палати свої, розповіла батькові своєму і братам, що зцілила її свята Агнія. І була радість велика в домі царському, і весь град радів, славлячи Бога за чудо те преславне. І багато людей приходило до гробу святої мучениці — різні приймали зцілення. Після цього Констанція-царівна впросила батька свого збудувати церкву в ім'я святої мучениці Агнії на гробі її. Там влаштувала собі життя, перебувала в дівстві з иншими багатьма благородними і славними дівами аж до смерти своєї. І так постав монастир дівочий при церкві діви і невісти Христової Агнії святої на честь і похвалу їй, на славу ж Христа, Бога нашого, з Отцем і Святим Духом славленого навіки. Амінь.
Місяця січня в 22-й день
Житіє святого апостола Тимотея, одного із сімдесятьох
Святого апостола Тимотея виростив Ликаонський край. Виховав же і настановив славний град Лістра, який не так прославився щедротами плодів земних, як же цим богонасадженим паростком, що хоч і не зовсім із доброго коріння був, — але як добропашна рожа з терня, так Тимотей із невірного проріс батька-елліна, який у язичницькому злочесті іменитий був вельми і настільки відомий злом, наскільки пізніше син його чеснотами і добрими звичаями бути зміг. Мати ж святого і баба були єврейками з роду, обидві святі, і праведні, і добрими ділами прикрашені, як же про них свідчить святий апостол Павло, говорячи: "Хочу бачити тебе, поминаючи сльози твої, щоб радости сповнитися, спогад приймаючи про віру, яка є в тобі, нелицемірну, вона ж вселилася спершу в бабу твою Лоіду і в матір твою Євникію, знаю, що і в тебе". Ще ж дитиною Тимотея блаженного не так їжею, як тілом Господнім мати його годувала, він від язичницького і юдейського блуду зовсім ухилився і до Павла святого богогласної церковної труби поспішив тоді, коли святий апостол Павло з Варнавою, учнем і апостолом Христовим, прийшов у Лістру, як же божественний Лука в Діяннях апостольських розповідає: "Втекли, — каже, — в гради Ликаонійські, в Лістру і Дервію і в околиці їхні. І там приходом своїм велике зробив чудо — кривого-бо з лона матері своєї одним зцілив словом. Те бачивши, люди вельми дивувалися, кажучи: "Боги, уподібнившись людям, зійшли до нас". Довідавшися, що не боги, але Бога живого апостолами і проповідниками називаються, лженазваних богів противники і на те якраз послані, щоб людей від облуди бісівської навернути до Істинного Бога, Який не лише кривих, але і мертвих з гробу воскрешати може, тоді багато хто з блуду навернувся до благочестя. Була серед них і мати цього блаженного апостола Тимотея, яка по мужу своєму вдовою залишилася. Вона з радістю святого апостола Павла в дім свій прийняла і зі всілякою вигодою дала спочинок, і віддала йому сина свого, святого Тимотея, наче дар віддаючи за зроблене ним у граді їхньому чудо і за прийняту благочестя світлість, хлопця, літами ще молодого, але до сприйняття зерен слова Божого вельми вдатного і здібного. Його ж прийнявши і бачивши, що хлопець розумний і лагідний, і благодать Божу в ньому розгледівши, святий Павло більше його полюбив, аніж тілесні батьки. Але тому що тоді молодим ще хлопець був і подорожувати не міг, залишив його вдома, приставивши досвідчених вчителів, щоб від них Божественного Писання навчався, про що сам, пишучи до нього, згадує: "Змолоду, — казав, — Святого Письма умів".
