Читати книгу - "Житія Святих - Січень, Данило Туптало"

Єпарх же розлютувався вельми, звелів оголити святу і вести нагою в блудилище, а оповідникові кричати так: "Агнія, злочестива дівчина, богів похулила, як блудниця, в блудилище передається". Оголена ж була свята діва на збиткування, але Бог, що уповала на Нього, не покинув її ані не допускав, щоб осоромлена і зганьблена була його Невіста, — зразу вчинив так, що волосся на голові настільки виросло, що зовсім покрило її, наче добротним одягом, і ніхто наготи її бачити не міг. Увійшовши ж у гріховний дім, побачила ангела Божого, чистоти своєї дівочої Хранителя, який так невимовною світлістю її осіяв, що через величність слави її, не могли на неї дивитися очі безсоромних і нечестивих. Блищала-бо вся кімната та, наче сонце сіяло в силі своїй, і як тільки хто цікавим оком на неї подивитися пробував, тільки більше тьмяніли очі його від невидимого образу. Коли ж почала молитися Діва, побачила перед собою одяг білий, не людськими, але ангельськими витканий руками, в нього ж одягнулася і ріст свій пристійний побачила: "Дякую Тобі", — сказала, — Господи мій, Ісусе Христе, бо, приймаючи мене в число рабинь Твоїх, цей одяг дарував мені". Тоді дім гріховний став домом молитви, місце бісівських забав стало оселею слави Божої, блудище нечисте прекрасною стало світлицею, де ж Христова Невіста з ангелом, що явився їй, хвалила і оспівувала Бога. Багато хто розбещений розумом і похіттю розпалений приходив, але слави, що оточувала Діву, забоявшись і божественну силу, що дівство її захищала, пізнавши, набували цноти і, поклонившися, відходили. Тоді й сам юнак той, зла начальник, з однолітками своїми прийшов, сповнений блудної пристрасти, хотівши насилля Діві святій учинити. І бачивши инших, які перед ним увійшли і вийшли без нічого, насміхався з них, немічними й бідними їх називаючи. Увійшов же сам із нахабством в кімнату, де молилася свята, і, бачивши небесне сяйво, не дав чести славі Господній, але безсоромно кинувся до Невісти Христової — та перш ніж рукою він торкнувся її, зразу напав на нього біс і кинув його на землю сильно, задушив його і зробив бездушним. Ті юнаки, що прийшли з ним, бачивши, що він довго затримується, думали, що чинить там гріховне діло. Тоді один з приятелів його, хотівши за отримання і сповнення бажання його похвалити і привітати, увійшов і знайшов його бездушним, що лежав, — тож почав велегласно взивати: "Мужі римські, поможіть, ця чарівниця чарами своїми убила сина єпархового". Збіглося зразу багато людей і бачили, що трапилося, одні відьмою, инші невинною її називали. Батько ж померлого, це чувши, прийшов із поспіхом серед людей і, бачивши сина свого, що бездушним лежав, із риданням сказав до неї: "О нелюдська і зі всіх жінок найжорстокіша, для чого заморила сина мого? Чи не мала більше на кому чарів своїх хитрости явити силу? Горе мені, що ти зробила! Розкажи, як ти його убила". Свята ж до нього лагідно відповіла: "Той, чию волю хотів сповнити, споконвічний ворог людського роду, має владу над блудниками і тими, хто не боїться Бога, найбільше ж над розтлівачами дівства. Він убив його. Усі-бо, скільки їх перед ним входило, живими і здоровими є, бо віддали честь Богові всіх, що послав ангела свого вбрати мене в цю одежу милосердя і берегти цілим дівство моє, з пелен Христові обіцяне. Бачивши-бо світлість ангельську, поклонялися всі і виходили без шкоди. Син же твій, безсоромний, не боявся Бога, зразу, увійшовши, дичіти почав і хитатися, і коли простягнув руку свою, безсоромно торкнутися до мене хотівши, зразу передав його ангел Божий сатані на гірку і безчесну, яку бачиш, смерть. І ось не моїм, як же ти думаєш, чаруванням, але ангела Божого владою і велінням умертвлений є". Сказав до неї єпарх: "Про це стане відомо, що не волхвуванням це зробила, коли умолиш ангела свого, щоб воскресив сина мого". Відповіла свята: "Хоч і недостойними є за невірство ваше чуда такого, але тому, що прийшла година, щоб сила Господа мого Ісуса Христа явлена і прославлена була, вийдіть усі звідси, щоб звичні молитви я сотворила Богові моєму". І коли молилася, на землі ниць лежачи, явився ангел Господній, підняв її, плачучу, і воскресив померлого хлопця. Він же, вийшовши, великим почав кричати голосом: "Один Бог на Небесах, і на землі, і на морі Бог християнський, боги ж є нічим, лише блуду оманою, собі й иншим згубу вічну приносять". Це бачивши і чуючи, багато з людей увірувало в той день, числом сто і шістдесят, і, йшовши, хрестилися, їм же трохи пізніше невірні голови відтяли, разом з юнаком воскреслим. Через таке чудо збентежилися жерці і волхви, і зробили галас, і шум великий серед людей підняли, взивали до суддів, говорячи: "Візьми зсередини відьму, убий чарівницю цю, яка не лише убиває тіло, але й душі і серця зманює". Симфроній-бо, дивлячись на таке чудо, розгублений був і хотів відпустити святу, але боявся, що жерці повстануть на нього і що з батьківщини вигнаний буде. Намісника-бо свого, Аспазія на ім'я, задля примирення народного бунту залишив, сам пішов сумний, що не зможе Святу Діву після воскресіння синового звільнити. Аспазій же, прийнявши владу, звелів посеред града розпалити вогонь і вкинути святу Агнію на спалення. Коли була вкинена свята, зразу розділилося на дві частини полум'я, даючи їй місце посеред себе просторе і прохолодне, — кинулося ж на тих, що навколо стояли, й опалювало їх. Народ же, бачивши неопалиму дівчину, не силі Божій, але чаруванню те зараховував, і говорив, навісніючи, і голосами хульними взивав до хмар. Свята ж мучениця посеред вогню, звівши руки вгору, молилася: "Слава тобі, Всемогутній, що від усіх поклін і славу приймаєш, Отче Господа нашого Ісуса Христа, Ним же вибавив мене з рук людей нечестивих і від нечистого зберіг ти душу й тіло моє чистими. Ось і нині Небесною Духа Святого росою охолоджується мені вогонь, полум'я розділяється, і всі