Читати книгу - "Коли світ говорить шепотом, Love"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Пробачити — це ніби зняти важкий рюкзак, який ніс роками. І раптом зрозуміти, що можна дихати глибше. Легше. Спокійніше.
Я довго тримав у собі образу. Вона була як камінь у черевику — спершу дратувала, потім звик, а з часом навіть забув, як це — ходити без болю. Але пам’ять не забуває. Вона час від часу стискає серце — то спогадом, то фразою, сказаною колись не в той момент.
Це був вечір. Той самий, коли ти раптом зупиняєшся посеред тиші й розумієш: далі так не можна.
Я сів, узяв аркуш і написав усе, що не міг сказати. Без злості. Просто — правду. Про біль. Про очікування. Про те, як довго ніс це все сам.
І потім — спалив той аркуш.
Не як помсту. А як прощення.
Бо пробачити — не завжди означає повернути. Але завжди означає звільнити — себе.
У ту мить я зрозумів: бути сильним — це не тримати образу. А бути готовим її відпустити. Навіть якщо ніхто не скаже: «Вибач». Навіть якщо ніхто не зміниться.
Я пробачив.
І відпустив.
---
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли світ говорить шепотом, Love», після закриття браузера.
