Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Іліада. Одіссея 📚 - Українською

Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

384
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Іліада. Одіссея" автора Гомер. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 120 121 122 ... 291
Перейти на сторінку:
class="p1">216] А як Кротон троян тобі видав тепер на поталу,

217] В поле жени їх од мене і справу чини там жахливу.

218] Повні-бо трупів мої привабливо лагідні води,

219] Й течій своїх я не можу пробить до священного моря,

220] Трупами стиснутий в гирлі, а ти все зухвало вбиваєш!

221] Годі уже, перестань! Мене жах обіймає, владарю!»

222] Відповідаючи, мовив до нього Ахілл прудконогий:

223] «Хай буде так, як сказав ти, паростку Зевсів, Скамандре!

224] Знищення ж високодумних троян не раніш припиню я,

225] Ніж зажену в Іліон їх і в битві поміряю сили

226] З Гектором - він подолає мене, чи його я здолаю».

227] Мовив це й знов за троян він узявся, на бога подібний.

228] До Аполлона звернувся Потік тоді глибокохвилий:

229] «О срібнолукий, дитино Кронідова, що ж ти наказу

230] Зевса не слухаєш? Він же тобі заповідував пильно,

231] Ставши при війську троян, боронити їх, поки не зійде

232] Сутінь вечірня і пітьмою ниви родючі не вкриє».

233] Так він сказав. Ахілл тоді, списом славетний, зіскочив

234] З кручі в середину хвиль, і знялись вировим вони валом,

235] Ринув потік течією бурхливою й без ліку мертвих

236] Воїв поніс, що лежали їх купи, Ахіллом убитих.

237] Трупи на сушу потік викидав, ревучи, наче бик той

238] Оскаженілий. Живих же, рятуючи з течій струмистих,

239] У вировій глибочіні укрив, у безодні прозорій.

240] Хвиля страшна круг Ахілла з бурхливим напором знялася

241] Й тяжко ударила в щит його. Він на ногах своїх дужих

242] Встоять не міг, і, за в'яз пишнолистий, великий вхопившись

243] Міцно руками своїми, він дерево вирвав з корінням.

244] Раптом звалилася круча, і хвилю покрило струмисту

245] Віття густе, бо в'яз загатив усю річку собою,

246] В воду звалившись. Ахілл з глибочіні підвівсь вирової,

247] Страхом охоплений, скочив на ноги швидкі й по рівнині

248] Бистро помчав. Але бог потоку великий од нього

249] Не відставав; весь, стемнівши, підвівсь бойовий він спинити

250] Запал ясному Ахіллові й згубу троян одвернути.

251] Зразу ж одскочив Пелід на відстань списового лету,

252] Швидкістю схожий своєю із ловчим орлом чорнокрилим,

253] Що між летючих птахів наймогутніший і найбистріший.

254] Схожий з орлом, він умкнув, лиш озброєння мідне на грудях

255] Страшно бряжчало. Від течій Скамандру тікаючи, швидко

256] Біг він, та вслід йому мчав і потік із оглушливим ревом.

257] Як садівник, що з криниць темноводних спрямовує струмінь

258] В сад плодоносний, щоб кожну зросити у ньому рослину,

259] Заступа взявши, між грядок рівчак од сміття очищає,

260] І набігає вода, і дрібні камінці за собою,

261] Шумно дзюркочучи, котить по схилові плідного саду,

262] І обганяє того, хто течію чисту проводив, -

263] Так і Ахілла тепер, хоч який він швидкий та проворний,

264] Бурний потік настигав - боги набагато сильніші.

265] Скільки разів намагавсь прудконогий Ахілл богосвітлий

266] Встояти проти води, щоб узнать, чи не всі вже погнались

267] Вічні богове за ним, що в широкому небі домують, -

268] Стільки ж і Зевсом напоєних хвиль вирового потоку

269] Вал величезний на плечі Ахіллові падав. З одчаю

270] Вище підскакував він, та, бурхливо розлившись навколо,

271] З ніг його вал той збивав і пісок виривав під ногами.

272] Й став тут благати Ахілл, на широке поглянувши небо:

273] «Зевсе, наш батьку! Невже-бо не зглянеться хто із безсмертних

274] І не врятує мене від потоку? Все потім я стерплю.

275] Із небожителів передо мною ніхто так не винен,

276] Як моя матінка люба, що лжею мене ошукала.

277] Тож говорила вона, що під муром троян міднобронних

278] Від бистролетних лише Аполлонових стріл я загину.

279] Чом не убив мене Гектор, із воїв тутешніх найкращий?

280] Доблесний муж подолав би, і доблесний гідно поліг би.

281] Нині ж безславною смертю доводиться тут загибати,

282] Як свинопас молодий у буянні осінньому річки,

283] Що понесла його, тільки-но став її вбрід переходить».

284] Так говорив він, і враз підійшли Посейдон і Афіна

285] Та біля нього спинилися, людську прибравши подобу,

286] Рук доторкнулись руками й словами його утішали.

287] Став тоді так Посейдон говорити, землі потрясатель:

288] «Сину Пелеїв, не дуже лякайся й не бійся нічого!

289] Є неабиякі в тебе, за згодою Зевса самого,

290] З-поміж богів оборонці - я сам і Паллада Афіна.

291] Доля тобі не судила загинуть у хвилях потоку,

292] Він незабаром одступить од тебе, побачиш це й сам ти.

293] Слушну пораду тобі ми дамо, якщо хочеш послухать:

294] Рук не складай у бою, обопільно однаково грізнім,

295] Поки за мур Іліона славетний троян позагониш,

296] Що утікають зі страхом. А, в Ректора подих однявши,

297] До кораблів повертайся. Дамо тобі славу здобути!»

298] З цими словами обоє вони до безсмертних вернулись.

299] Він же, бадьорості з мови тієї набувши, подався

300] Вмить на рівнину. Усю її геть заливало водою,

301] Плавало в хвилях багато озброєння гарного й мертвих

302] Тіл юнаків. Ахілл же, підносячи високо ноги,

303] Прямо ішов проти нурту, й не міг його стримать широкий

304] Плин течії, - міць у нього велику вдихнула Афіна.

305] Але не зменшив напору й Скамандр, і проти Пеліда

306] Гнівом ще більшим скипів, і, хвилю ще вищу на нього

307] Знявши, словами такими ріку Самоента покликав:

308] «Брате мій любий! Удвох подолать цього мужа могутність

309] Конче нам треба, бо скоро Пріамове місто велике

310] Він поруйнує, - в бою проти нього не встоять трояни!

311] Допоможи ж мені швидше й з підгірних джерел і поточин

312] Ложе глибоке наповни, бурхливу здіймаючи хвилю,

313] Хай невгамовною повінню рине й несе деревини,

314] З гуркотом котить каміння, й здолаємо дикого мужа,

315] Що пересилює всіх і з безсмертними хоче рівнятись.

316] Не допоможе, гадаю, ні врода йому, ані сила,

317] Ані озброєння гарне: усе-бо в глибокій безодні

318] Тванню засмоктане вгрузне. Його ж я самого прикрию

319] Ринню морською, а зверху піску ще велику насиплю

320] Купу, щоб навіть костей Ахіллових люди ахейські

321] Не позбирали, - під тванню такою його я сховаю.

322] Це ж йому буде й могила, й не треба вже буде ахеям

323] Пагорб над ним насипать і

1 ... 120 121 122 ... 291
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Іліада. Одіссея», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Іліада. Одіссея"