Читати книгу - "Марсіянин"

Але про це можна потурбуватись пізніше. Зараз він зробив глибокий вдих свіжого повітря і спостерігав за людьми, що проходили проз нього.

- Гей, я знаю вас! - пролунав голос позаду.

Малий хлопчак відійшов від своєї неньки.

- Ви - Марк Уотні!

- Любий, - засоромлено сказала мама хлопчика. - Не треба набридати людям.

- Та нічого, - знизав плечима Уотні.

- Ви були на Марсі! - сказав хлопчик, в широко розплющених очах було захоплення.

- Саме так, - сказав Уотні. - Мало не лишився там.

- Я знаю! - сказав хлопчак. - Це було офігенно!

- Любий! - дорікнула йому матуся. - Це грубо.

- То ж містере Уотні, - сказав малий, - якщо ви вирушите на Марс знову, ну, якщо буде ще одна місія, і вони захочуть вас відправити, ви полетите?

Уотні назмурився.

- Ти зовсім, в біса, з глузду з’їхав?

- Гаразд, час іти, - сказала його неня, швиденько правуючи сином подалі звідси. Вони розчинились у натовпі перехожих.

Уотні пирхнув у їхньому напрямі. Відтак він заплющив очі та відчув на обличчі сонце. Це був чудовий нудний день.