Читати книгу - "Останній тамплієр"

причалу стояла «Саварона». Її капітан, високий грек-авантурник неординарної зовнішності, якого звали Ґеоргі Расуліс був такий засмаглий, що засмага, здавалося, просякла аж до кісток, спочатку не пристав на Венсову пропозицію через розписаний наперед графік роботи. Він уже готувався прийняти на борт групу істориків та знімальну команду, яких треба було відвезти до північної частини Егейського моря, де вони збиралися шукати затонулі перські триреми. Расуліс міг запропонувати Венсу свої послуги лише на три тижні перед тим, як вирушити з істориками та знімальною групою на північ, при цьому він додав, що три тижні для пошуків буде явно замало. Фактично, його корабель зафрахтували на два місяці наперед, і цей термін теж був явно недостатній для успішних пошуків, бо знайти давній затонулий корабель — це приблизно те ж саме, що знайти голку в копиці сіна. Але Венс мав у своєму розпорядженні дещо, чого бракувало більшості інших експедицій: він мав астролябію, за допомогою якої сподівався звузити район пошуків до десяти квадратних миль.

Венс пояснив Расулісу, що вони з Тес хочуть знайти судно хрестоносців, і натякнув на можливість того, що воно транспортувало золото та інші дорогоцінності, крадькома вивезені зі Святої землі після падіння Акри. Явно заінтригувавшись, Расуліс погодився взяти їх на борт, а ще на його рішення якоюсь мірою вплинула власна пожадливість, ентузіазм Венса і тверде переконання професора у здатності старовинного інструмента у короткий термін вивести їх на уламки «Храму Сокола». Капітан охоче задовольнив прохання Венса надати йому повну свободу дій. Він уже звик до шукачів скарбів — комерційних археологів — і до їхньої потреби уникати публічності. А оскільки шляхом переговорів грек забезпечив собі частку вартості знайденого скарбу, то в його ж інтересах було не допустити, щоб хтось чужий знав про їхню експедицію. Він пояснив Венсу, що судно тралитиме необхідний їм район по кілька годин, а потім відпливатиме в інше місце, щоб відволікти увагу від справжнього місця пошуків.

Тепер Тес почала пригадувати, що процес тралення потребує значного терпіння, а саме його їй зараз і бракувало. Вона згадала, що востаннє займалася цим біля узбережжя Александрії у Єгипті, коли Клайв Едмондсон зробив свою невдалу спробу. Їй кортіло якомога швидше дізнатися, які таємниці крилися під лагідною товщею води, що колихалася під ногами; вона відчувала, що вони — десь поруч, і це відчуття робило ще більш нестерпними довгі години очікування біля поручнів.

Час спливав, і Тес заглибилася у свої думки, зосередивши відсторонений погляд на двох кабелях, що тяглися за старим кораблем і зникали у піні за кормою. До одного кріпився низькочастотний гідролокатор широкого радіуса дії, котрий реєстрував кожен більш-менш помітний виступ морського дна; другий тягнув за собою магнітно-резонансний металошукач, здатний виявити будь-які ознаки металу на затонулому кораблі. Минулими днями трапилося декілька хвилюючих моментів. Щоразу, коли гідролокатор щось виявляв, на пошуки відправляли дистанційно керований пристрій, любовно названий «Дорі» на честь забудькуватої рибині з фільму «У пошуках Немо». І щоразу сповнені надії Тес і Венс із завмиранням серця кидалися до рубки. Вони сиділи там, прикипівши до моніторів, роздивляючись непевні обриси, яку посилала на корабель відеокамера «Дорі», і підстьобуючи свою уяву; але їхні сподівання врешті-решт розбивалися об усвідомлення того, що сонар знайшов не зовсім те, на що вони сподівалися. Одного разу це був схожий на корабель камінний виступ, іншого разу — уламки рибальського човна двадцятого століття.

Решту часу вони займалися тим, що чекали і сподівалися, стоячи біля поручнів. Минали дні, і Тес подумки линула до недавніх подій свого життя. Вона спіймала себе на тому, що постійно відтворює у пам'яті моменти, котрі привели її сюди, на водолазне судно за шістдесят кілометрів від узбережжя Туреччини, у компанію чоловіка, який очолював збройне пограбування музею, під час якого загинули люди. Інколи, вагаючись у правильності прийнятих рішень, Тес щосили старалася знайти для них раціональне обґрунтування і відігнати геть бентежні думки, переконуючи себе, що те, чим вона зараз займається, є вкрай важливим. Важливим не тільки для неї — бо, як вона пояснила Рейлі, це відкриття матиме величезний вплив на її кар'єру, отже, і на фінансове становище її та Кім — а й для мільйонів людей у всьому світі. Втім, Тес розуміла всю непотрібність такого обґрунтування. У неї було якесь непоясниме відчуття, що вона просто мусить це зробити.

А ще Тес багато думала про Рейлі. Цікаво — де він зараз! Їй стало пекуче соромно за те, що вона покинула його і втекла вночі, як злодюжка; і саме цей вчинок виправдати було дуже непросто. Ніде правди діти — вона вчинила зле, дуже зле. Вона поставила під загрозу життя Рейлі, кинувши його напризволяще — фактично сам на сам з отим оскаженілим снайпером. Як могла вона вчинити так безвідповідально?! Їй хотілося переконатися, що з ним усе гаразд; хотілося вибачитися, спробувати пояснити мотиви свого вчинку. Тес гнітило те, що вона завдала удару, наслідки якого були непоправними — принаймні, стосовно Рейлі, але водночас вона знала, що Венс був правий, коли сказав, що Рейлі передасть знахідку людям, котрі поховають її назавжди, — а цього вона ніяк би не змогла пережити. Тес зрозуміла, що так, чи інакше, але їхні стосунки були приречені, і іронія полягала в тому, що край їм поклало саме те, що колись звело їх разом.

Погойдуючись на невисоких млявих хвилях, «Саварона» зробила розворот, щоб розпочати повторне тралення заздалегідь визначеної ділянки. Тес повільно перевела пильний погляд з кабелів на обрій, де пасма темних хмар вирушали в набіг на поки що ясне небо. Вона відчула стискання в грудях. Була іще одна річ, яка не давала їй спокою ще з тієї ночі, коли вона втекла з Венсом. Це бентежне почуття ні на мить не полишало її, безперервно гризло душу, і з закінченням кожного заходу на тралення, який робила «Саварона», його було все важче ігнорувати: а чи правильно вона чинить зараз? Чи все вона добре продумала? Може, справді певним таємницям краще дати спокій? Чим є пошук правди у даному конкретному випадку: мудрою і шляхетною справою, чи може вона просто допомагає комусь накликати жахливу катастрофу на світ, що нічого не підозрює у своїй наївності й безтурботності?

Її сумнівам поклала