Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

309
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 120 121 122 ... 224
Перейти на сторінку:
твори, Навчись насильників із помсти забувати. О Сонце Вольності, о вже близьке, палай! Хай твій гарячий лик у чварі в дні похмурі Зійде із орифлам понад повсталий край, Хай світить із глибин соборної лазурі! Верни нам кольори знамен, що їх крута Убивць рука взяла і топче сліпота. МОВА До рідної землі подібна мова, В ній предків нерозмінний скарб лежить. Натхнення їй дає небес блакить, Пісні батьків нашіптує діброва. Глиб заповідна і потайникова Зачаття жде, і діло дух вершить… І сила надр в лозі тече, біжить, Вливається в солодкі грона слова. Стихія світла з поблиском ума, Із гулом сфер далека глибонеча, Вогонь, що наближається гульма. її снага пошлюбна, молодеча З вугілля йде в алмаз, і гине тьма, І сяє духу творчого предтеча. Іван Бунін
БОГ ПОЛУДНЯ Я пасла чорних кіз в траві жорсткій Поміж червоних скель, колючок, глини. Синіло море. Вигрівали спини На сонці валуни, і спав прибій. Я прилягла в засохлу тінь маслини, Вколисана крильми дівочих мрій. І він зійшов, як мух дзвонливий рій, Як світло наскрізної павутини. Мені осяяв ноги. До колін їх оголив. І на сріблі подолу Вогнем горів. Обвів смагою він Мої соски. Мене, печальну й кволу, Він обіймав так солодко… Задар Навчив з ромашок готувать відвар. СОБАКА Помрій, помрій. Все вужче і тьмянкіш Ти дивишся злотистими очима На сніг, що в димній завірюсі блима, Злітає над тополями в крутіж. Ти біля ніг моїх якнайтепліш Згорнувся й думаєш… Тужба незрима Веде за пермські гори в бездоріж, Де інших піль пустельність несходима. Те, що ти думаєш, чуже мені: Похмуре небо тундри, криги, чуми В твоїй студеній, дикій стороні. Та розділяю я з тобою думи: Людина я — приречена, мов Бог, На тугу всіх земель і всіх епох. ВЕЧІР Про щастя ми лиш згадуєм… Бувало… А щастя всюди. Може буть, воно — Цей сад осінній, листя, що прив'яло, Повітря це, що ллється крізь вікно. У небі хмарка, наче покривало, Пливе. За нею стежу я давно… Як мало бачимо, як знаєм мало, А щастя тільки знаючим дано. Вікно відчинене. Ось пташка сіла На підвіконня й пискнула.
1 ... 120 121 122 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"