Читати книгу - "Гілея"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гілея" автора Микола Якович Зарудний. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 121 122 123 ... 127
Перейти на сторінку:

— Товаришу, сідайте в автокар, — наказала Запорожному стюардеса.

Запорожний узяв холодні Мартині руки й доторкнувся губами до пальців.

— Я люблю тебе, Марто, — сказав він і на ходу вскочив у автокар. — Мовчиш? Ну, скажи щось, скажи...

— Здрастуй, — тихо промовила Марта.

Він ще щось говорив їй, але вже не було чути.

— Що-о?! — всім тілом потягнулася вперед Марта.

— Лю-блю! Лю-блю! — скандували студенти з автокара.


* * *


Каїтан із Запорожний проводжали іноземних гостей. За три дні конференції вони познайомилися з ученими Африки, Пакистану й Монголії, показали їм ліси, розсадники і тепер розлучалися друзями. Довга валка машин щезла у вечірньому степу — Вигдаров повіз гостей у сусідній лісгосп.

Біля контори, переобладнаної під кореспондентський пункт, Запорожного й Каїтана зустрів Лобан — він супроводжував представників іноземної преси.

— Молодці, — поплескав Запорожного по плечу, — тепер слава на весь світ піде.

У кімнатах контори були встановлені телефони й телеграф прямого зв’язку з Москвою. Десятки кореспондентів передавали своїм газетам і агентствам матеріали конференції.


* * *


«Більшовики відроджують древню Гілею».


* * *


«Зелена атака на піски».


* * *


«Запорожний: «Ми не чародії, ми — комуністи».


* * *


«Професор Вигдаров — відкриття століття».


* * *


«Радянські лісоводи подають руку дружби Африці!»


* * *


«Марина Гомон з хутора Овечого».


* * *


«Мирна професія військового льотчика Івана Запорожного».


* * *


«Ілько Сторожук запрошує в гості Геродота».


* * *


Запорожний попрощався з Лобаном і Каїтаном:

— Я поїду.

— Щасливо.

— Пройдемося, — Лобан узяв під руку Каїтана. — Бачиш, яким героєм ходить.

— Ви про кого?

— Про Запорожного... Вигдаров зробив з нього таку цяцю...

— Вигдаров сказав правду, Петре Петровичу. Якби не Запорожний, то ми досі шпорталися б на окремих діляночках...

— Не він один працював, Степане Стратоновичу...

— А він і не каже, що один.

— Ви, я бачу, вже... помирилися, — посміхнувся Лобан.

— То вже наше діло. — Каїтан вивільнив свою руку. — Набридло мені... так жити.

— Співчуваю... Але можуть статися зміни, — натякнув Лобан. — Незабаром конференція... Між іншим, я чув, що Мірошника... кудись переводять... в якийсь радгосп, чи що...

— Не може бути?

— Може, Степане Стратоновичу... Кажуть, ніби щось там у біографії не все ясно і по моральній лінії...

— Брехня, — сказав Каїтан.

— Не знаю, а вже дві комісії приїздили... Настрій у них не дуже...

— Хто ж у нас буде, Колишев?

— Та ви що? Як тільки Мірошник полетить, то й дружки за ним слідом... Я думаю, що на конференції нам треба зайняти принципову позицію, Степане Стратоновичу. Я ось тут накидав кілька сторіночок, — Лобан подав Каїтану конверт, — прочитайте, може, згодиться для вашого виступу...

— Я не буду виступати.

— Боїтеся? Я думав, що ви можете мислити перспективно... Все може бути, Степане Стратоновичу...

Каїтан зупинився і віддав конверт Лобану:

— Що, особнячок мені подаруєте? Не хочу!

— Ви заспокойтеся, Степане Стратоновичу. Подумайте. Конверт сховайте, пригодиться...

— Я весь час думаю, весь час. І вже надумав. Я виходжу з вашої гри, Лобан.

Лобан розсміявся і, ніби жартуючи, поклав конверт у бокову кишеню Каїтанового піджака:

— Нема ніякої гри, Степане Стратоновичу. Є чесна, відверта боротьба за принципову лінію з дрібнобуржуазними тенденціями деяких... керівників. Я цю лінію відстоюю завжди, і в обкомі мене підтримують.

— Хто?

— Не хвилюйтесь, є.

— Що ж ви хочете від мене?

— Щоб ви виступили на пленумі і... прочитали те, що там написано. Більше нічого. Факти всі перевірені, можете не сумніватися. Я просто хочу, щоб про них знали представники обкому... Домовились?

— Ні... Я вже вирішив... я хочу... бути чесним, — Каїтан важко дихав, тримаючись рукою за серце.

— Ви — чесна людина, Степане Стратоновичу, — поспішив запевнити Лобан.

— Я знаю, який я... Відведіть мене додому, мені погано...

Лобан допоміг дійти Каїтану до кімнати. Степан Стратонович скинув піджака, випив якогось порошка і ліг на ліжко:

— Подзвоніть, щоб приїхала Юля... І хай лікар приїде...

Лобан швидко вийшов. Каїтан повільно встав з ліжка, витягнув з шухляди кілька списаних аркушів, проглянувши, відібрав один, потягнувся до ручки, щоб підписати, але підкосилися ноги, і він важко осунувся на підлогу.

Лобан, побачивши нерухоме тіло Каїтана, закляк на порозі. Почувши чиїсь кроки, гукнув:

— Поможіть!

Увійшов Сторожук, кинувся до Каїтана:

— Дайте води!

Вони обережно поклали його на ліжко. Каїтан розплющив очі:

— Мені вже легше, така біда, Ільку Гнатовичу...

— Я викликав швидку допомогу, — сказав

1 ... 121 122 123 ... 127
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гілея», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Гілея» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Гілея"