Читати книгу - "Житія Святих - Січень, Данило Туптало"

Він народженням був перс із села Раснуні, яке лежало в місцевості, названій Разі. Ім'я його було в нечесті перському Магундат, сином був одного волхва на ім'я Бау, який у краях тих відомий був волхвівського вміння учитель, — того ж і сина свого з юности досконало навчив. Коли ж прийшов Магундат у вік юнака мужнього, вчинений був у воїнство з иншими багатьма юнаками і перебував у стольному граді царському, служачи цареві перському Хозрою. Чув же про славу і силу Хресного Дерева, яке всі перські краї здивувало і вразило було чудесами неймовірними, що всі говорили: "Бог християнський у Персію прийшов". Почав про те допитуватися ретельно — раптом-бо запалилася душа його таємно вогнем тим, що його Христос, прийшовши, кинув на землю, і не спочив красний той юнак, ходячи і багатьох допитуючи, — довідатися точно хотів, яке то є Дерево, що таку чудодійну силу має. І коли сказано йому було від вірних, що то є Хрест, на якому Христос, Син Божий, в Якого християни вірують і Якого шанують, задля спасіння людського роду був розп'ятий, тоді більше розпалився внутрішнім бажанням пізнати Сина Божого досконало й додавав до питання питання і з відповідей брав причину більших допитувань — довідатися намагався, як Бог із Небес зійшов. Як чоловіком став? Через що на хрест засуджений? І від кого? Невже знову на Небо повернувся, звідки зійшов був? І чув від християн розповіді про таїнство Воплочення Христового божественне — вуха-бо його благочестя зерно з любов'ю приймали, душа ж помалу вирощувала колос віри і до наслідування Христа пробуджувалася. Мав же Магундат брата по плоті, співвоїна собі, і були обидва в полку славного одного воєводи Саїна, він же з воїнством від царя перського посланий був на війну в Грецьку землю і в Халкедон, славний град християнський, прибув, і Магундат, у полку його з братом служачи, туди ж прийшов. Ополчився ж на персів благочестивий цар грецький Іраклій — Саїн, перський воєвода, з полком своїм поспіхом назад повернувся. А Магундат відлучився від полку і свого по плоті брата залишив, хотівши більше із християнами жити убогий і незнаний, аніж відповідно до походження свого — багатий і чесний — між тими, що не знали Бога. І спочатку прийшов у Єраполь, знайшов там одного чоловіка, перса родом, вірою християнина, мистецтвом золотаря і, до нього приставши, учився золотарського ремесла. Руки-бо простягав до діла, ум же мав спрямований до Христа Бога, горячи Його любов'ю: просив же учителя свого, щоб до святого хрещення привів його, але не отримував прошеного, відкладене було хрещення його на инший час через страх перед персами, що тоді налягали. Ходив там з учителем у святу церкву на молитву часто, бачив на стінах церковних малюнки, які зображали страждання і чуда мучеників святих, і питав учителя: "Що то?" Той же розповідав йому про подвиги святих і діяння їхні, як за Христа мужньо до крови ставали і душі свої за Нього ревно поклали, що перетерпіли від катів Христа ради і яких винагород від Нього на Небесах сподобилися. Він же, все те уважно слухаючи, дивувався і лякався, і більше розпалювалося серце його ревністю Божественною. Прибувши в Єраполь, через якийсь час замислив іти в Єрусалим, щоб там святе хрещення прийняти.

Прийшовши у святий град Єрусалим, Магундат, названий пізніше Анастасій, перебував в одного христолюбивого мужа, також золотаря. Йому відкрив усе бажання серця свого — що хоче до Христа приєднатися святим хрещенням. Той же повів його до святого Іллі, пресвітера Великої церкви воскресіння Христового. Блаженний же Ілля, прийнявши його люб'язно, сповістив про нього святішому патріярхові Модесту і його благословенням охрестив Магундата-перса, назвав його у святому хрещенні Анастасієм і затримав його в себе вісім днів. Питався ж його, яке хоче вибрати для себе життя: чи мирське, чи чернече? Блаженний Анастасій не лише словами розповів, але і лагідною вдачею явив те, що чернечого образу і життя бажає. І через вісім днів, коли він відклав білий, на хрещенні прийнятий одяг, віддав його пресвітер в один із монастирів Єрусалимських у десятий рік Іраклієвого царювання, і вручений був він одному премудрому і доброчинному старцеві, який після цього скоро був у монастирі тому аввою. Від нього ж не лише грецької мови, псалтиря ж і инших святих книг читання навчився, але і багатьох чернечому життю відповідних подвигів наставився скоро, через що любили його всі, а найбільше його наставник, що, послушництва його остаточне чернечого життя звершення бачивши, постриг його в чернецтво і зробив собі духовним сином, в ангельський образ одягнувши. І був блаженний Анастасій ченцем доброчинним, смиренномудрим, і лагідним, і трудолюбним, всіляку роботу монастирську, що на кухні, і в пекарні, у вертограді ж та инших послухах без лінощів проходив, ніколи від собору церковного і правила не відлучався і завжди руками вправлявся у роботі, устами ж — у славослов'ї Божому. До того ж прочитав Божественне Писання, житія святих отців, а найбільше страждання святих мучеників. І коли те читав, мочив сльозами книгу, горячи серцем і повідомляючи своє внутрішнє терпінню їхньому співчуття. І, наче з ними вже страждаючи, ревности їхньої являв себе наслідувачем, кончину їхню прославляючи, і мужності їхній дивувався. І молився ревно до Владики Христа, щоб сподобив його так само за Нього страждати, так само померти й бути причетним до мученицького лику. Душевний же ворог, ненавидячи примноження чеснот його, почав насилати йому спогади про попереднє його життя в Персії, багатство, славу, батьківську волхвівську хитрість, воїнську честь та про инше суєтне, хотівши тим душевну його споруду похитати, від обителі ж і святих отців співжиття відлучити. Але він, допомогою Божою, Його ж опору від лиця вражого мав, молитвами ж і настановою учителя і духовного батька свого, йому ж завжди сповідав свої помисли, перебував непохитним і для спокус ворожих нездоланним. Перепровадив же преподобний Анастасій у монастирі тому сім літ і, великий духовних чеснот скарб зібравши, покликаний був Господом до вінця мученицького видінням таким. Надходив пресвітлого воскресіння Христового празник. Звечора Великої суботи спочив трохи від денного труду і, заснувши, бачив, що стоїть на горі високій. До нього