Читати книгу - "Житія Святих - Січень, Данило Туптало"

ж приступив один муж світлоносний, тримаючи чашу золоту, камінням дорогоцінним прикрашену, сповнену вина, і віддав йому її, говорячи: "Прийми і пий". І, прийнявши, зразу випив її. І сповнилася душа його невимовної насолоди, що у сні ще зрозумів він те знамення бажаної кончини мученицької, до якої ж прикликає його Господь. І збудившись зі сну, радости і веселости сповнений, поспішив до церкви на соборне прославлення воскресіння Христового. Взявши духовного отця і наставника свого, який аввою вже тоді був, на осібне в дияконії місце, впав у ноги його, сльозами зрошуючи і просячи, щоб до Владики всіх молився за нього, бо близько є день відходу його із життя цього. І сказав: "Знаю, святий отче, які за мене труди підніс і як часто гнівав я твою до мене батьківську ласку, через тебе побачили очі мої світло істинне і від тяжкої звільнився пітьми через тебе: безперестанно-бо молився до Преблагого Господа за мене, раба твого". Сказав йому отець: "Що тобі, дитино моя? Звідки довідався, що цими днями від нас відлучишся до иншого життя?" Анастасій же сонне видіння розповів йому з великим розчуленням і кріпився, кажучи, що однаково тими днями має померти чи спільною для всіх смертю, чи якоюсь иншою. Боявся ж сповістити про своє бажання мучеництва за Христа, щоб не заборонив йому старець, і не загасло полум'я його ревности за Христом, і не позбувся вінця страдницького. Отець же утішав його багатьма словами з любов'ю. Коли настав день і відбувалася Божественна літургія, преподобний Анастасій причастився Божественнних Таїнств і з братією спільної скуштував трапези. У наступну ж ніч, трохи звечора заснувши, скоро збудився, бо внутрішнє невимовне бажання мучеництва спочивати йому не давало: вставши-бо таємно, вийшов з монастиря, нічого не несучи зі собою, хіба чернечий одяг, у який був вбраний.

Після виходу з монастиря свого святий Анастасій спочатку пішов у Діосполь Палестинський, звідти на гору, названу Харизим, задля молитви пішов. Тоді й инші чесні місця пройшовши, прийшов у Кесарію Палестинську і перебував там у церкві Пречистої Діви Богородиці два дні. Після цього до церкви святої великомучениці Євтимії всехвальної, яка в тій же Кесарії була побудована, пішов задля поклоніння. Володіли ж у той час перси Палестиною і жили в ній. Трапилося-бо блаженному повз дім одного перса йти: побачив, що діяли перси якусь волхвівську хитрість, і, ревности Божественної сповнившись, увійшов до них, говорячи з гнівом: "Чому і самі блудите, й инших душі зваблюєте, у той же затягуєте блуд?" Вони ж дивувалися сміливости його, спитали в нього, говорячи: "Хто ти такий, щоб говорити це?" Він же відповідав їм: "І я колись у такому ж блуді був, як і ви, бо вмів ту всескверну хитрість, у заклинаннях досвідчений". Те сказавши, святий викривав їхню безбожність, багатьма словами показуючи, яка є Богові мерзенна і людям душешкідлива хитрість і зваба волхвівська. Сповістив же їм своє правдиве пізнання і до Бога навернення, переконуючи їх, щоб і вони, за приклад собі його маючи, також пізнали істину, від волхвування відмовилися, до Христа Бога навернулися із покаянням. Вони ж не лише слів святого слухати не хотіли, але і просили його дуже, щоб не ганьбив славну в персів ту їхню хитрість і на посміх щоб не подавав людям. Він же покинув їх, пішов у путь свою, поспішав до святого всехвальної мучениці храму. Мало ж від них відійшов, коли побачили його воїни перські, які сиділи при воротах суду, їх же минув святий. Ті воїни бесідували між собою по-перськи і сказали про нього: "Ось засланець". Святий же, добре слова їхні знаючи, сам був персом, гнівно поглянув на них і казав: "Що ви говорите? Не є засланцем, але рабом Господа мого Ісуса Христа, кращий від вас, бо сподобився для Нього працювати, Який задля грішних з Небес зійти захотів. Розумію слово ваше, бо і я колись у тій же службі військовій був, що й ви нині". Вони ж, вставши, затримали його і сповістили про нього начальникові своєму, який у преторі був. Той же, вийшовши і спитавши його, хто і звідки є, звелів пильнувати святого в найсуворішій темниці. У ній же замкнений був, три дні не скуштував їжі ані пиття — нічого ж бо не хотів з рук нечестивих прийняти, але підживлювався одним сподіванням бажаних за Христа страждань. Тим часом прийшов у Кесарію палестинську Марзаван, один князь перський, і, про преподобного в'язня довідавшися, звелів його привести зв'язаного в претор перед себе на допит. Коли ж привели святого, займався Марзаван чимось иншим, а преподобний Анастасій стояв окремо, зв'язаний. Був же там один християнин, він, пізнавши святого, бачив-бо його в церкві Пречистої Діви Богородиці, приступив до нього і питав його таємно, через що взятий, і зв'язаний, і приведений на суд. Святий же розповів йому бажання серця свого, що за Христа хоче страждати й умерти. Той-бо, чувши, похвалив преподобного за добрий його намір та укріпив його словами божественними, переконуючи, щоб не боявся мук ані не страшився смерти за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, але твердо і сміливо щоб відповідав Марзаванові на питання його, маючи в умі слова, сказані Господом у Євангелії: "Хто перетерпить до кінця, той спасенний буде". Представлений був преподобний Анастасій князеві Марзавану, не поклонився йому, не віддав належної чести, адже звичай є персам схиляти коліна перед князями своїми для пошанування. Святий же не зробив того, зовнішнім непоклонінням і небоязливим поглядом внутрішню свою мужність і великодушність являючи. Марзаван же, подивившись на нього досить, спитав, говорячи: "Хто ти? І звідки? І як називаєшся?" Відповідав святий сміливо: "Християнином є. Якщо ж про народження моє довідатися хочеш, персом є із краю Разі, села Раснуні, волхвом був і воїном, залишив же пітьму і прийшов до істинного світла, ім'я моє було раніше Магундат, по-християнськи нині Анастасієм називаюся". Сказав йому Марзаван: "Покинь той блуд і повернися до попередньої своєї віри, і дамо тобі коня, і гроші, й иншого багато добра". Святий же, поглянувши на небо, сказав: "Не буде того, щоб я відрікся від Тебе, Христе Царю". Сказав йому Марзаван: "Чи подобається тобі той одяг, який же нині носиш?" Відповідав блаженний: "Цей одяг любий мені, бо ангельський, і почесніший для мене він, аніж для тебе сан твій". Марзаван же розгнівався, сказав: "Біса маєш, і не инше щось кажеш, лише те, чого тебе біс навчає". Відповідав святий: "Коли у блуді і нечесті перському був, тоді тяжкого мав