Читати книгу - "Я віддав би життя за тебе (збірка)"

261

…дрібненька жінка в халаті дипломованої медсестри… Шпигуни, замасковані медсестрами, до 1939 року стали повсюдним явищем у кіно. Наприклад, «Я була шпигунка» (1933), де головну роль зіграла Мадлен Карролл. Звичайно, ці фільми ґрунтувалися на фактах. Медсестри, які також були шпигунками, — від Гаррієт Табман та Сари Едмондс у Громадянській війні до Марти Нокерт Маккенни (мемуари якої стали основою фільму «Я була шпигунка») у Першій світовій війні, — відзначилися в обох своїх професіях.

262

…старомодний волоцюга в стилі Нормана Роквелла… Норман Роквелл (1894–1978), популярний художник та ілюстратор, оформив багато обкладинок журналу «Сатердей івнінґ пост», у якому опубліковано більшість Фіцджеральдових оповідань упродовж 1920-х та початку 1930-х років. У жовтні 1924 року Роквелл змалював свого улюбленого натурника Джеймса К. Ван Бранта для оформлення обкладинки під назвою «Волоцюга і пес», яка залишається однією з його найвідоміших ілюстрацій. Фіцджеральд впровадив образ Ван Бранта (на жаль, без пса) у сценарій задля гумору.

263

…перший рядок пасьянсу «Солітер»… Сценарій Фіцджеральда написано на двадцять років раніше, ніж роман Річарда Кондона «Маньчжурський кандидат» (1959 рік). У цих двох творах дивовижно подібний опис гри в карти шпигунів і коханців. Кондон багато років був рекламним агентом у Голлівуді, де його діяльність перехрещувалася з Фіцджеральдовою.

264

Тут і далі — цитати з перекладу «Великого Ґетсбі» за Маром Пінчевським.

265

Цей роман вийшов 1932 року й більше не перевидавався.

266

Фаворитка, а згодом друга дружина Людовіка XIV.

267

Л. Франк Баум, «Дивовижний чарівник країни Оз». Переклад Анатолія Сагана.

268

У цьому листі Фіцджеральд написав «definate» замість належного «definite».

269

Слово the bridge означає також «міст».

270

…Ґламор О’Гара. Паралель до Скарлетт О’Гари — героїні роману Марґарет Мітчелл «Звіяні вітром» (1936).

271

…магією першої закоханості… На той час відома цитата англійського політика й письменника Бенджаміна Дізраелі (1804–1881), опублікована в «Історії кохання» Генрієтти Темпл (1837): «Магія першого кохання — це наше невідання, що воно може колись дійти кінця».

272

Містер Марблтон і містер Шафтер. Цих джентльменів і їхню вишуканість часто згадують Кейті та Рейнолдс. У вилученому уривку подружжя Рейнолдсів під час суперечки кепкують із Лу, що той не носить такої чепурної одежі, як джентльмени з Філадельфії.

273

…викосив траву… Каррол здивувалася, бо лакеї не мають обов’язку косити траву.

274

…провів день у Єльському клубі… 1915 року Єльський клуб перебрався до свого нинішнього осідку в будинку № 50 на Вандербілт-авеню, на розі Сорок четвертої стрит, поряд із Великим центральним вокзалом. Наприкінці 1910-х і у 1920-х роках для Принстонського клубу реконструювали нове приміщення на розі Парк-авеню та Тридцять дев’ятої стрит, тож клуб поділяв площу з Єльським. У біографічній книжці про Скотта Фіцджеральда (1962) Ендрю Тернбулл повідомив, що 1919 року, коли сам він жив у Нью-Йорку й працював у рекламі, «Фіцджеральд часто їв у Єльському клубі. (…) Одного дня, п’ючи мартіні в салоні нагорі, він оголосив, що зараз вискочить у вікно». Цього він не зробив. У третьому розділі «Великого Ґетсбі» Нік Карравей розмірковує: «Вечеряв я звичайно в Єльському клубі — чомусь для мене це була найбезрадісніша година дня, — а потім ішов нагору, до бібліотеки, і щонайменше годину сумлінно працював, вивчаючи механізми інвестицій та кредитів. У клубі завжди пили-гуляли кілька нероб, але до бібліотеки вони не потикались, і працювалося там добре».

275

…Я Джон Буль… Донині актуальна персоніфікація Англії вісімнадцятого століття. Віддавна карикатуристи зображають Джона Буля як огрядного чоловіка в одязі часів Регентства (1811–1820), іноді в жилеті з барвами прапора Великобританії.

276

…одержала марконі… Одержала бездротову телеграму. Таку технологію, яку розробив Ґульєльмо Марконі (1874–1937), використовували для зв’язку між кораблями та сушею з часів перегонів на Кубок Америки у 1899 році.

277

…припливе сюди на «Мавританії». «Мавританія» — одне з двох круїзних суден. Друге — злощасну «Лузитанію» — 1906 року пустила на воду компанія «Канард лайн». Найбільший у світі корабель, поки компанія «Вайт стар лайн» не пустила в хід три кораблі-конкуренти — «Олімпік», «Титанік» і «Британік». «Мавританія» була трансатлантичним лайнером упродовж 1920-х років. У 1930-му її перевели на маршрут із Нью-Йорка до Галіфакса (Нова Шотландія), а в 1935-му, попри протести, розпиляли на брухт.

278

…побачила револьвер… Закон Саллівана 1911 року вимагав ліцензування у штаті Нью-Йорк усіх зразків вогнепальної та іншої зброї, які легко приховати. Закон стосувався пістолетів, ножів та латунних кастетів.

279

…з підливою а-ля метрдотель… Простий соус із масла, петрушки, лимонного соку, солі та перцю.

280

Я змінив слово «лист» на слово «тиф». У результаті вийшло слово «тифоноша», тобто носій тифу — людина, у якої немає симптомів тифу і яка може поширювати цю хворобу на інших. Найвідоміший приклад в історії — це Мері Маллон (1869–1938) на прізвисько «Мері Тиф». У перші роки двадцятого століття Маллон працювала куховаркою в низці нью-йоркських родин, і члени кожної з них заражалися від неї тифом. Загинуло кілька осіб. Маллон відмовилася перестати працювати куховаркою — навіть після того, як виявилося, що вона носій хвороби, — й часто змінювала своє ім’я, прізвище та місце зайнятості. Від 1915 року до смерті Маллон залишалася в карантині лікарні «Риверсайд госпітал», на острові Норт-Бразер-Айленд, що на річці Нью-Йорк-Іст-Ривер. Жінка воліла жити в ізоляції та в неволі, ніж втратити жовчний міхур, повен активних збудників черевного тифу.

281

…плин життєвих справ… Слова з вірша Роберта Фроста «Відраза» (1913). Цей вірш цілком підхожий