Читати книгу - "Українська література 17 століття"

сам по том ішов Дніпром аж до Великого Новгорода і там многих научив віри Христової і окрестив. Нридаєт літописця преподобний Нестор, же і святий апостол Павел бив, учачи і проповідуючи євангеліє Христово, в Мисії і Іллірику, яко в «Діяніях» пишет. Мисія зась і Іллі-рика словенськая єст земля. Но том святий апостол Павел послав слов’яном ученика свойого Андроніка, єдиного з сєми-десяти апостол. Которий учив і крестив в Іллірику і Мисії, то єст в Болгарєх, в Босні 18, і в Мораві 13, где по том в Пан-[но] нії20 єпископом бив,

По-вторе крестилася Русь року од рождества Христова 863, за Михаїла, царя грецького а за патріархи константинопольського Фотія. Од которих теж, на просьбу князей словенських Святополка21, Ростислава і Коцела, прислані били слов’янам і Русі учителі віри Христови Мефодій і. Кирил, синове чоловіка зацного Льва з Сол'уня. Тії духом святим зложили словенськії літери і преложили на язик словенський грецькії книги, святоє Євангеліє, Апостол і інннї.

По-третє крестилася Русь року од рождества Христова 886, за Василія Македона, царя грецького, за того ж патріархи Фотія. Од которих прислан бив на крещеніє Русі при князю Ольгу митрополит Михаїл.

Которий, гди до них приїхав, витягали по нем, аби первій чудо якоє значноє учинив. А он пита їх:

— Якого би чуда потребовали?

Они рекли:

— Книга Євангеліє, которая учить віри Христової, нехай будет вкинена в огонь і, єсли не згорить, по том познаєм, іж велик єст бог, которого ти проповідуєш.

Митрополит казав великий огонь посередині міста накласти і вложив святоє Євангеліє, а сам, поднявши руки в небо, молився господу богу.

А гди дрова всі погоріли і огонь потасл, найшли святоє Євангеліє все ціло, і намней огнем не било нарушоно.

Тоє чудо видячи, много увірили в Христа і крестилися.

По-четверте крестилася Русь року од рождества Христова 985, за святої Ольги, княгині руської, жони Ігорови, баби зась святого Владимира. Которая їздила до Константинополя для віри і крещенія святого, где крестив її святий патріарх Полієкт, а сам цар грецький Константан Осьмий при-ємником її в святом крещенії бив. Которая, вернувшися, многих в Русі крестила.

Але всі тії крещенія чтири, в Русі бившії, не укоренилися, для частих войн і княжат поганських, поневаж і Ольга сина свойого Святослава навернути до віри Христови не могла.

П’ятий раз досконале крестилася Русь также од Константинополя за святого равноапостольнаго великого князя Владимира, всеї Росії самодержця, а за царей грецьких Василія і Константа на 22 а патріархи константинопольського Ніколи Хрисоверха 23 року од рождества Христова 988, яко наш російський кройникар святий Нестор свідчить. Котороє так ся стало.

Почали приходити до Владимира з розних панств і народів, хвалячи йому свою віру кождий з них.

Найпервій пришли віри Махометови. Владимир спитав їх, якая їх віра єст. Оні одповідили:

— Віруєм богу, а Махомет нам позволяєт жон міти, колько хто хочет, і розкошей вшеляких заживати, только обрі-зоватися, свиного м’яса не їсти і вина не пити.

І інії неслушнії речі повідали, которих не пристоїть і писати.

Владимир охотно слухав о жонах, бо бив женолюбець великий, але обрізаніє і непитіє вина йому ся не подобало. І мовив до них:

— Ми не можем без винного питія бити, поневаж в Русі все веселлє і приязнь в подпиттю єст.

По том пришли німці, римляне і жиди, заліцаючи кождий з них свою віру.

А он жодної з них не уподобав.

Того ж часу і грецькії цареве Василій і Константан прислали Кирила Філософа до Владимира з великими подарка-ми, межи которими [била] і запона гафовання барзо коштов-наго, на которой било второє пришествіє Христово, страшний суд.

Святий Кирил обширне научав Владимира з Письма Святого о вірі христіанськой, показуючи йому пророчества

0 Христі од початку світа, при концу зась о втором пришествії Христовом і страшном суді, Скончивши мову, оддав йому запону.

Которую обачивши, Владимир спитав Філософа:

— Що то єст?

Святий Кирил одповідив йому:

— Прийдет господь бог, праведний судія, судити всіх праведних і грішних. Єдних теж поставить по правиці, а других по лівиці. Которіє будуть по лівиці, то всі некреще-нії і грішнії, тих всіх пошлет до пекла во огнь неугасимий

1 муки вічнії. Которії зась будуть по правиці, тих приймет до царства небеснаго на вічноє веселіє і невимовнії а розумом людським не понятії розкоші і утіхи, которих вічно будуть заживати.

Владимир, воздхнувши, рекл:

— Щасливії тії, которії на правиці стануть, але біда тим, которії по лівиці.

Святий Кирил зась рекл:

•— І ти по правиці будеш, єсли ся окрестиш і злих учинков престанеш.

Владимир взяв собі на розмисл і рекл до Філософа:

— Розмишлюся і добре ся вивідаю о всіх вірах.

Обдаривши Філософа, одпустив його з честію.

По од’їзді святого Кирила, зозвав Владимир всіх бояр своїх, людій мудрих і старих, і рекл їм:

— Ото приходили до мене з розних панств і розних вір люде — віри Махометової, німці, жиди і римляне, хвалячи кождий з них свою віру. На опослі теж всіх пришли і греки, которії вельми дивнії речі повідали, почавши од початку світа аж до сього часу. А над все повідають, іж по смерті кождий чоловік воскреснет. І єсли, хто будет добре тут на сім світі чинити, той в небі навіки утіхи невимовної заживати будет і радоватися. А хто зась тут на сем світі зле чинить, а любо би і добре чинив, а не будет христіанином, той там в пеклі навіки в огні наугасимом мучитися будет.

Рекл до нього сенат і всі мудрії його:

— Ніколи ніхто свойого не ганить, але завжди каждий своє хвалить. Єднак ти, великий княже, єсли хочеш правду познати, то маєш много мудрих людей, пошли їх по всіх землях, нехай обачать кождую віру і як хто служить богу, а по том, пришедши, дадуть тобі і нам справу о том доводне.

Которої ради услухавши, Владимир послав десять мудрих мужей по всіх землях на вивідованнє вір і як хто служить богу.

Посланнії од нього в розних сторонах били, приглядаючи-ся і вибадуючися о вірах і як хто служить богу.

На остаток приїхали і до Константинополя, до цесарей Василія і Костянтина, повідаючи їм причину приїзду свойого. Цесарі зась раді їм били і ознаймили святійшому патріарсі Сергію 24 о них і причину приїзду їх йому повідали. Святійший патріарх казав украсити церков і празник