Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Діаболік 📚 - Українською

Читати книгу - "Діаболік"

197
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Діаболік" автора С. Дж. Кінкейд. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 122 123 124 ... 131
Перейти на сторінку:
мене на підлозі. Безсумнівно, вона очікувала, що коли зайде, я вже буду височіти над трупом її онука.

— Змова? — повторив Імператор. — Яка змова?

— Ваше Високопреподобство... — почав Тайрус.

— Я не Сайдонія Імпірінс, — перекричала я його. — Я — Немезіда дан Імпірінс, Діаболік сім’ї Імпірінс. Ми змовилися з вашим племінником Тайрусом вбити вас.

— Сайдоніє... — різко мовив Тайрус.

— Ні, ні, дозволь їй договорити, — перебив його Імператор, чиє обличчя світилося від тріумфу. І наказав Служницям: — Виведіть мою племінницю і її чоловіка геть. Решта залишіться. Я хочу це послухати.

Служниці вивели геть слинявих Салівара й Дівайні. Тайрус хотів підійти до мене, але Хезерд перегородив йому шлях.

— Ви... ви не розумієте, — сказав Тайрус, розгублено озираючись навколо. — Я думаю... думаю, що вона збожеволіла. Дозвольте мені поговорити з нею!

— Ти теж колись був божевільним. — розтягуючи слова промовив Імператор. — Я завжди тебе слухав.

— Сайдоніє, — мовив Тайрус, благаючи, — будь ласка...

— Не смій навіть вимовляти це ім’я! — закричала я на нього з болем у серці. — Думаєш, я занадто дурна, щоб роздивитися твою причетність до цієї трагедії? — здавалося, ніби мене розривають на дві половини, і горе засліпило мене. Я нічого не бачила і нічого не відчувала, крім свого болю. — Сайдонія померла. Вона мертва, і це твоїх рук справа, я це знаю!

— Зажди хвилину... — почав Тайрус.

— Сину мій, — холоднокровно мовила Сигна, яка підійшла до Імператора. — Яке страшне звинувачення. Хто знає, що задумав мій онук? Перш ніж він завдасть свого удару, раджу негайно його стратити.

Я поглянула на неї. Так, вона очікувала, що я одразу ж його уб’ю. Тепер її обличчя здавалося напруженим, тому що я не зробила цього. Я не стала її інструментом, я прийшла сюди не для того, щоб бути іграшкою в її руках.

— І ще, Ваше Високопреподобство, — сказала я, — Вельмишановна Пані Сигна теж у змові з нами.

Сигна різко розвернулася.

— Це абсурд!

— Вона була у змові з нами від самого початку, — і тихо додала: — Двох зайців — одним пострілом.

— Вона бреше! — закричала Сигна. Бліда як полотно, вона обернулася до Імператора. Але реакція сина її не втішала. Тепер на його обличчі був маніакально задоволений вираз: усі його мрії збулися одразу.

Вона відсахнулася від його усмішки, піднявши руки, ніби намагаючись захистити себе від зустрічного удару.

— Сину мій, ти не можеш вірити цьому! Зрештою, я пожертвувала всім заради тебе, як я можу тебе зрадити?

Тайрус знову розсміявся, мляво і дивно. Здавалося, він полишив усі спроби вийти сухим з цієї ситуації.

— Бабусю, який сенс заперечувати це зараз, — він подивився на неї з несподіваним блиском в очах, ніби чогось очікуючи. — Нас викрили. Усі наші плани канули в Лету.

— Як ти... — задихнулася від гніву Сигна.

Тайрус посміхнувся, але його очі залишалися холодними, і я зрозуміла, що він намагається зробити. Моє звинувачення з’єднало його долю з долею Сигни, якою б та доля не була. Він не піде на дно один.

— Хезерде, схопи мого племінника. — наказав Імператор, усе ще жадібно вдивляючись у Вельмишановну Пані Сигну.

— А щодо тебе, мамо, то я збираюся прислухатися до твоєї поради. Ти можеш вдіяти щось, перш ніж я зупиню тебе. Я не можу тобі дозволити вийти із цієї кімнати.

— Рандевальде, що ти таке говориш? — охнула Сигна.

Він ошкірився.

— Якщо я випущу тебе, ти, без сумніву, знайдеш спосіб виправдатися. Ні, я не дам тобі жодного шансу змовитися зі своїми союзниками. Ти помреш тут і зараз. І тільки-но ти помреш, Тайруса переконають дати публічні свідчення, щоб підтвердити твою вину і він скаже все, що я забажаю. Енгвіше?

Він клацнув пальцями своєму Діаболіку.

— Убий її.

Енгвіш і Хезерд не поворухнулись.

Імператор відірвав свій погляд від Сигни. Тайрус, насупившись, теж подивився на Діаболіків.

— Енгвіше! — Імператор нахилився вперед. — Я наказав убити мою матір!

З того місця, де я стояла на колінах, мені було добре видно, як Енгвіш кинув погляд на Сигну. І цей погляд був... запитальним.

Яскраво-блакитні очі Хезерда теж обернулися до неї.

Жоден із них не підкорявся Імператору.

У мене перехопило подих. Чому Хезерд і Енгвіш очікували наказів від Сигни?

Вони не були Діаболіками Імператора.

Вони були її Діаболіками.

Вони служили їй, як і в той день, коли я розмовляла з Імператором і намагалася намовити на Сигну. Енгвіш викинув мене з кімнати, а Хезерд затримав Імператора заради безпеки Сигни.

Вона знала, що ми з Тайрусом у змові проти неї.

Тепер обличчя Сигни скривилося від огиди.

1 ... 122 123 124 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Діаболік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Діаболік"