Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

Документи розрізняють за структурними ознаками, вони можуть бути стандартні та нестандартні, що залежить від багатьох суб’єктивних і об’єктивних факторів. Стандартні документи — це документи, що мають однакову форму та заповнюються в певній послідовності й за суворо визначеними правилами. Нестандартні документи — створюються в кожному конкретному випадку для розв’язання окремих ситуацій, їх друкують або пишуть від руки.

Нормою даної статті до підстав для висновку перевірки законодавець відніс також податкову інформацію.

У розумінні ст. 72 Податкового кодексу під податковою інформацією розуміється інформація, яка є у розпорядженні контролюючих органів або стала їм відома при виконанні ними своїх службових обов’язків в установленому законом порядку.

Як підстави для висновків перевірок суб’єктів господарювання — платників податків закріплені експертні висновки.

Експертні висновки є доказом, а тому вони мають бути чіткими, конкретними і зрозумілими як для контролюючого органу, так і для всіх учасників податкових відносин, а також слідчих та судових органів.

До підстав для висновків перевірок законодавець відніс також судові рішення. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Інші матеріали, отримані в порядку та спосіб передбачені цим Кодексом, або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби, можуть бути також підставами для висновків перевірок.

До інших матеріалів слід віднести речові докази, протоколи їх огляду тощо. Так, у разі призначення експертизи, вони можуть надаватися спеціалістам з метою їх дослідження та відбору зразків для її проведення.

84.1. Експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта.

84.2. Експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби, в яких зазначаються:

84.2.1. підстави для залучення експерта;

84.2.2. прізвище, ім’я та по батькові експерта;

84.2.3. реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль;

84.2.4. питання, поставлені до експерта;

84.2.5. документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерта.

84.3. Орган державної податкової служби, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, зобов’язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи — з висновком експерта.

84.4. виключено.

84.5. Експерт має право ознайомлюватися з поданими йому матеріалами, які стосуються предмета експертизи, та просити надання додаткових матеріалів.

Експерт має право відмовитися від надання висновку, якщо поданих матеріалів недостатньо або такий експерт не володіє необхідними знаннями для проведення зазначеної експертизи.

84.6. За надання завідомо неправдивого висновку експерт несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий контроль, що входить до компетенції органів державної податкової служби, стосується діяльності різних галузей і потребує знань, які виходять за межі тих, якими повинні володіти посадові особи органів державної податкової служби.

Тому законодавець даною нормою визначив можливість призначення експертизи.

Експертиза — вивчення, перевірка, аналітичне дослідження, кількісна чи якісна оцінка висококваліфікованими фахівцями, установами певного питання, явища, тощо, які вимагають спеціальних знань у відповідній сфері господарської діяльності.

Головним призначенням експертизи під час проведення податкового контролю є якісна оцінка фахівцем всіх обставин, які виникли в процесі оподаткування.

Законодавець визначив, що експертиза проводиться, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта.

Але поняття необхідності проведення експертизи в Податковому кодексі України не визначено. Вважаємо, що до таких випадків можна віднести: встановлення достовірності первинних — бухгалтерських документів; виявлення реальних господарських операцій, у тому числі визначення обсягу продукції, виробленої суб’єктом господарювання, підтвердження факту перебування цієї продукції в тому чи іншому місці та ін.

Під час проведення податкового контролю платнику податків надано право подати заяву про призначення експертизи, а керівнику органу податкової служби чи його заступнику — прийняти рішення про призначення експертизи.

Рішення про призначення експертизи має містити відомості, зокрема про підстави залучення експерта, назву установи, прізвище, ім’я та по батькові експерта; реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль; питання, поставлені до експерта; документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд.

Поставлені перед експертом питання та його висновок не повинні виходити за межі спеціальних знань експерта.

Найчастіше при податкових перевірках виникає необхідність у проведенні почеркознавських експертиз. Вони можуть бути призначені для перевірки справжності підпису на документі, щоб встановити, чи відповідає особа, яка підписала документ, тому, хто