Читати книгу - "Небо сингулярності, Чарлз Строс"

— Облесник. Цікаво, чи довго ми тут протримаємося?

— Протримаємося? Чи муситимемо протриматись?

— Гм-м-м. — Вона на мить замислилася: — Починає доймати?

— Трохи. — Він тихо хіхікнув: — Поки вичищав піч, раптом помітив, що думаю, наче крамар. Так легко потонути в рутині. Скільки це вже? Вісім місяців? За цим тихим життям я вже практично уявив, як ми тут оселилися назавжди, створили сім’ю, пропали в забутті.

— Не спрацює, — вона напружилася в його обіймах, коли він гладив її плечі. — Ми старішатимемо не так, як усі. Наступного року відновляться польоти, і тоді вже. Ну, і ще, я вже гляділа за дітьми одного разу. Повір, не спрацює. Радій, що вазектомія зворотна. Можеш собі уявити, як це — утікати, ще й з дитиною?

— О, я це чудово уявляю. — Він продовжував лагідно погладжувати її. Груба тканина в кілька шарів, на захист від морозів, ворушилася під його пальцями. — Знаю. Треба йти далі. Рано чи пізно. Просто тут… так спокійно. Мирно.

— На цвинтарі теж спокійно.

Рейчел відштовхнула чоловіка на відстань простягнутої руки і пильно подивилася на нього. І знову він затамував подих: бо так вона здавалася ще вродливішою, невимовна красуня.

— Саме в цьому вся Нова Республіка, скажи? Це погане місце для життя, Мартіне. Небезпечне. Місто не може оговтатися від шоку. У них у всіх стан колективного неприйняття. Три місяці вони мали змогу реалізовувати всі свої бажання. Але цього забракло! Прокинувшись, вони потягнуться по ковдру безпечності. У місто проникнуть нишпорки управління Куратора, і цього разу ти не маєш на руках контракту з Адміралтейством, а я — дипломатичного паспорта. Нам доведеться рухатись уперед.

— А твої роботодавці?..

Продовжувати Мартін не став.

— Як прийшло, так і піде. — Вона стенула плечима: — Раніше я брала відпустки. Це не одна із них. Зараз я залягла на дно, чекаючи на вихід із гарячої зони. Але якби нам вдалося добратися назад до Землі, то я би хотіла зробити з тобою багато чого ще. Разом. Буде простір для планування. Але не раніше. Тут за нас усе плануватимуть інші люди. І для всіх інших також.

— Гаразд.

Мартін повернувся назад до печі. Зі включеним у процес горіння адіабатичним нагрівом вугілля лизали хвильки здорового червоного вогника.

— Але сьогодні на базар. А вже ввечері, можливо, обговоримо, коли…

У вхідні двері хтось голосно погупав.

— Що там таке? — крикнув Мартін. Він почвалав од печі у холодну темну крамницю, зачекав біля дверей. Відчинив вічко поштової скриньки. — Хто там?

— Телеграма! — звістив захеканий голос. — Телеграма мастеру Спрінґбурґу!

Поклацавши численними засувами, Мартін широко розчинив двері. На тлі сліпучо-білого снігу стояв хлопчик-листоноша і витріщався на нього.

— Телеграма? Для слюсаря?

— Значить, для мене, — мовив Мартін.

Хлопчина нікуди не йшов. Мартін намацав у кишені пару копійок, замкнув двері й обперся об них. «Телеграма!»

— Відкривай! — Над ним нависла схвильована, здивована й обнадієна Рейчел. — Від кого це?

— Від Германа…

Мартін розпечатав конверт і взявся читати вголос:

«Мартіну СпрінҐфілду і Рейчел Мансур

Мої вітання з дитиною.

Я так розумію, що вона народилася на орбіті Світу Рохарда і незабаром відправилася в різні напрямки. Хоч я і розумію, що ви обоє втомлені, можливо, вас зацікавить одна важлива справа вдома. Якщо вас приваблює моя пропозиція, то можете забрати на центральному поштамті два квитки до Нового Петрограда.

P. S. Кажуть, весна у Плоцьку шкідлива для здоров’я. Будь ласка, не баріться».

Пізніше того самого дня в старій Вольффовій ятці залізного краму зайнялася пожежа, і вона вигоріла дотла. Місцеві подейкували, то все сталося через її нерозважливого власника. Бачили, немовбито він покинув Плоцьк у найманих санях разом зі своєю дивною жінкою та невеликим саквояжем. У Плоцьку їх більше ніколи ніде незустрічали, а в столиці вони розчинилися, як чорнильна краплина в синьому океані: зникли посеред бучі та хаосу, що зчинилися в місті в зв’язку з прибуттям першого цивільного зорельота відтоді, як забрався геть Фестиваль. Це був трамповий транспорт зі Старого Кале.

Насправді, вони нікуди не зникли, але то вже цілковито інша історія. І перш ніж я її пригадаю, було би непогано вам сповнити деякі мої бажання…

1 Фазована антенна решітка.

2 Skvosty — коштовності (чеськ.).

3 Радіоелектронне придушення.

ЗМІСТ

Буря
збирається 13

Підготовка
до відльоту 29

Просторовоподібний
горизонт 45

Людина адмірала 71

Інцидент
біля Рудника Вольфа 99

Телеграма
від мертвих 129

Семіотична війна 155

Зізнання 169

Дипломатична поведінка 191

Запрошення
до страти 205

Цирк смерті 227

Бугаї 241

Джокери 255

Телефоніст 281

Служба доставки 297

УДК 82-312.9

С 86

Стросс Ч.

C 86 Небо сингулярності : роман / Ч. Стросс ; пер. з англ. Б. Стасюка. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан