Читати книгу - "Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет"

підготовка до протистояння із протестуючими на виборах 2010 та 2015 років, на яких обидва рази мав перемогти Янукович. З ідеологічної точки зору Партія регіонів спиралася на типовий пострадянський популізм на тлі соціальної демагогії та ностальгійних мотивів — як і Лукашенко, але не як Путін, котрий мав змогу активно використовувати націоналізм титульної нації. На виборах 2015 року Партія регіонів мусила б спиратися на маргінальні проросійські організовані злочинні угруповання та групи бойовиків (як-от «Оплот» у Харкові та силове крило партії «Родина» в Одесі) з метою недопущення нової потенційної «кольорової» революції, що завадила б їй утриматися при владі.

Російські націоналістичні організації не можуть діяти в авторитарній Росії, не будучи насиченими агентурою російських спецслужб. Це було очевидним у випадку з офіцером ГРУ Ґіркіним, який брав участь у численних військових операціях у Росії та за кордоном, долучався до реконструкцій битв білогвардійців під час російської громадянської війни та є членом монархічних націоналістичних організацій. Дослідження антифашистського журналу “Searchlight” показало, що до складу кожної великої неонацистської групи в Росії входили один або декілька співробітників спецслужб. Російських ультраправих готувала розвідка, залучаючи офіцерів спецназу ФСБ та ГРУ. Російське керівництво дозволило націоналістам, козакам та їм подібним тренуватися, рекламувати себе в інтернеті, збирати пожертви та безперешкодно перетинати кордон з Україною. Російські козаки були «на підтанцовці», виступаючи в ролі підрозділів «місцевої» самооборони; вирішальну роль відігравали кадрові російські військові[920]. Алєксандр Можаєв із «вовчої» козачої сотні сказав: «Для козаків, для вовків відкритий коридор», і «вони [російські прикордонники] навіть не ставили штамп у моєму паспорті»[921].

На Донбасі панславістські та проросійські групи існували з часів розпаду СРСР, співпрацюючи з КПУ і ПСПУ, а згодом Партією регіонів. Їхні активісти заробляли на прожиття і здобували кошти для своїх організацій, працюючи у виборчих кампаніях Януковича та Партії регіонів. Щоліта «Донецька республіка», найвідоміша з цих проросійських груп, відправляла своїх членів до Росії для участі у воєнізованих тренуваннях разом із членами Євразійського союзу молоді Дуґіна, де співробітники ФСБ та ГРУ навчали їх шпигунства, диверсійних навичок і тактики партизанської війни. Дуґін і Сурков читали їм ідеологічні лекції та проводили у цих таборах семінари. Світлини членів «Донецької республіки» з Росії, Донбасу та Криму, які брали участь у цих таборах, розміщувалися в соцмережі ВКонтакте[922]. Учасниками тренінгів були, серед інших, майбутні «прем’єр-міністр ДНР» Андрій Пургін та «депутат парламенту ДНР» Олександр Фролов.

У роки президентства Януковича російське ГРУ «створило глибоко приховану, але добре структуровану мережу агентів, пов’язаних із проросійськими організаціями, що займаються незаконною діяльністю в багатьох частинах України». Колишній голова СБУ Валентин Наливайченко стверджував, що російські спецслужби «набирають та оплачують місцевих кримінальників», ладних приєднатися до проросійських протестів: «Вони дуже небезпечні, добре озброєні і багато років готувалися до того, що вони зараз роблять»[923].

Підготовка бойовиків активізувалася під час президентства Януковича з огляду на перспективу президентських виборів 2015 року Навчальні програми допомагали проникненню агентів ФСБ до СБУ, а ГРУ — до української військової розвідки. Воєнізована підготовка здійснювалася в рамках щорічних літніх таборів «Здорова Україна» у кримському Судаку та в Євразійському молодіжному таборі у Донузлаві. Від 2006 року Євразійський союз молоді проводив свій табір «під носом» у СБУ, поруч із колишньою українською військово-морською базою; інакше кажучи, він безперешкодно діяв упродовж чотирьох років президентства Ющенка, коли СБУ очолював Наливайченко. Після Помаранчевої революції на Кримському півострові як таємно, так і цілком відкрито «почала працювати мережа різних російських націоналістичних організацій, що агітували за приєднання до Росії». До них належали «Російська громада Криму», «Прорив!» (базований у районах заморожених конфліктів у Молдові та Грузії), воєнізоване козацтво, Євразійський молодіжний рух Дуґіна та Народний фронт «Севастополь-Крим-Росія»[924]. Останні дві організації українська влада заборонила, Дуґіну було також заборонено відвідувати Україну. Проте «Російський блок» і партія «Російська єдність» на чолі з майбутнім очільником окупаційної адміністрації Криму Аксьоновим вважалися легально існуючими в Україні аж до квітня 2014 року.

Під час президентства Януковича було полегшено нарощування мереж проросійських та екстремістських активістів і радикалів, що створило загрозу територіальній цілісності України[925]. СБУ не вживала жодних превентивних заходів проти російських націоналістів-іредентистів у Криму впродовж усього президентства Януковича, в тому числі у 2013–2014 роках, коли аксьоновська «Російська єдність» остаточно розпочала підготовку до застосування воєнізованих формувань[926].

МЗС Росії, фонд «Російський світ» та Інститут країн СНД виступали співорганізаторами Євразійського молодіжного табору. Перед учасниками з України, Росії, Білорусі, Молдови та зон заморожених конфліктів виступали Константін Затулін і російські націоналісти, які зазвичай закликали до східнослов’янської єдності та знущалися з європейської інтеграції. На веб-сторінці табору «Здорова Україна» розміщували антисемітські та російсько-націоналістичні публікації, коментарі й зображення. Політичну підтримку табору надавали КПУ, Прогресивна соціалістична партія, «Український вибір» Медведчука та «Отпор» («Відсіч»), який, як пише антифашистський журнал “Searchlight”, «балансує між неонацизмом та неосталінізмом»[927].