Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Вогняна зима 📚 - Українською

Читати книгу - "Вогняна зима"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вогняна зима" автора Андрій Анатолійович Кокотюха. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 125 126
Перейти на сторінку:

— Море, — просто відповіла вона.

— Тобто?

— Київське море, — пояснила Алла. — Живу в Києві від народження, стільки про нього чула, а ніколи не бачила отак, зблизька.

— Узагалі моря не бачили?

— Чому? У Криму з батьками буваємо, більше нічого не можемо собі дозволити.

— А ми на Дністрі відпочиваємо. У Криму, кажуть, дорого, деруть місцеві безбожно.

— Не скажу, не знаю. У нас мама фінансами займається. Так я про оце море, Київське. У Чорному купалася, а оце, під боком, навіть здаля не бачила. І раптом така нагода. Ще й за яких обставин. Коли б ще вибралися. Треба туди прогулятися.

— Куди?

— До моря. На набережну.

— А! Ми вже були. Шукали, де там зоопарк. Знайшли пусті вольєри, воняє страшно. Гуцул сказав — так у нього на обійсті, тримає коня та трьох корів.

— Хто?

— Ось він, — юнак показав на неголеного товариша. — Донбас йому каже, що то Яник усрався, коли тікав.

— Донбас — це другий?

— Ага, він із Макіївки. Тут подружилися так, що вже й не знаю, як будуть одне без одного. То в них позивні, так себе називають. Донбас каже, що треба додому їхати й усім розказувати, що тут побачив. Там із людьми ще працювати треба. Це вже я від себе.

— Зоопарк знайшли? — поцікавилася Алла. — Я чула, там страуси.

— Ніби знайшли. Хай герої ще пару фоток залишать. Бачте, їм у кайф.

Тим часом самооборонці скінчили фотосесію.

— Обов’язково пришліть! — наполягав той, кого називали Донбасом. — Я адресу залишу, есемескою кину! Дайте телефончики! Даємо, дівчатка, даємо!

Той, хто відгукувася на Гуцула, відступив убік, не заважаючи прихильницям обступити товариша.

— Ідеш, Птахо?

— Зараз, — сказав юнак і мовив до Алли: — Знаєте, а я ось чомусь про це не подумав.

— Про що?

— Тут правда море. І ще — я вас десь бачив. Тільки тепер розгледів.

— Ми всі могли десь бачитися, — посміхнулася вона. — Ідіть, вас чекають.

— Ага. Я Птаха, ви чули. Знайдемося. Усе буде добре.

Він пішов до своїх, і Алла помітила — накульгує, не сильно, та десь зачепило.

Озирнулася на будинок. Іллі та інших не видно. Треба подзвонити, нема чого там довго вештатися.

Чи, може, не дзвонити. Хай собі гуляють, роззяви.

Провела поглядом кульгаючого Птаху й раптом зрозуміла — незнайомець сказав прості слова, які вона давно хотіла почути.

Усе буде добре.

Вона повернулася до моря, підставила обличчя легенькому вітерцеві.

Ще лютий, зима за календарем.

А кругом так… весняно. Навіть співають пташки. Хто б міг подумати.

Київ Грудень 2014 — лютий 2015 рр. Примечания
1

Переклад Сергія Жадана.

(обратно)
Оглавление Пролог Тиша   Київ, липень — листопад 2013 року     5     4     3     2     1 Частина перша Сніг
1 ... 125 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вогняна зима», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вогняна зима"