Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

Вогняна куля палала приблизно тридцять секунд і згасла в один момент. Космос перетворився на велику залу, в якій раптово вимкнули світло. Сонце, що перебувало на відстані близько однієї астрономічної одиниці, здавалося тьмяним, як ніколи. Зі зникненням вогняної кулі стало помітно червоне світіння, що лилося з протилежного боку уламка астероїда. Спочатку воно було дуже яскравим, ніби брила справді горіла, але холод порожнечі космосу швидко вистудив цей вогонь, залишивши лише тьмяно-червоні полиски. Затверділі потоки лави по краях брили нагадували довгі пасма волосся.

Усі 50 човників, схованих за чотирма скелями, лишилися цілими й неушкодженими.

Зображення прямої трансляції з п’ятисекундною затримкою долинуло до Землі, й люди зайшлися криками радості. Надія на світле майбутнє вибухнула не менш яскраво за водневу бомбу. Мети експерименту було повністю досягнуто.

— Не зроби вдруге тієї самої помилки, — знову повторив Вейд, ніби все, що щойно сталося, було лише тимчасовою завадою, яка перервала їхню розмову.

Чен Сінь кинула погляд у напрямку човника, на якому прилетів Вейд. Четверо чоловіків у легких скафандрах не зводили очей з її суденця, незважаючи на світлове шоу. Чен Сінь знала, що заявок від добровольців для участі у випробуванні назбиралося понад десять тисяч, тож тут могли бути присутніми лише відомі й упливові особи. І хоча Вейд щойно звільнився з в’язниці, він мав серйозних покровителів — міг розраховувати принаймні на тих чотирьох, які допомогли йому роздобути цей човник. Ще 11 років тому, коли Вейд змагався за посаду Мечоносця, він уже мав багато вірних послідовників і ще більшу кількість прихильників. Подейкували, що він навіть заснував таємну організацію, яка могла діяти й донині. Вейд нагадував шматок ядерного палива: навіть якби його помістити в закритий свинцевий контейнер, люди навколо все одно відчували б владність цього чоловіка та його загрозу для навколишніх.

— Я маю обміркувати почуте, — сказала Чен Сінь.

— Звісно, ти повинна все добре зважити, — Вейд просто кивнув у відповідь. Потім, безшумно розвернувшись, попрямував назад до свого корабля. Люки зачинилися, й човники розстикувалися.

Вистиглі краплі лави, немов хмари космічного пилу на тлі зоряного неба, неспішно линули в напрямку Землі. Чен Сінь відчула, як невидимі пальці відпускають її серце, й вона теж перетворюється на пилинку, що дрейфує безкраєм космосу.

***

На зворотному шляху, коли до Землі лишилося менш ніж 300 тисяч кілометрів і затримки в сеансі зв’язку стали непомітними, Чен Сінь зателефонувала АА й розповіла їй про зустріч із Вейдом.

— Зроби, як він сказав, і дай те, що він просить! — не вагаючись, відповіла АА.

— Ти… — Чен Сінь здивовано поглянула на зображення АА в інформаційному вікні. Вона гадала, що її позиція стане найбільшою перешкодою.

— Він має рацію: тобі це не до снаги. Така спроба дійсно повністю зруйнує твою особистість! Але він — ця сволота, справжній демон, убивця, кар’єрист, політичний терорист і божевільний технократ — зможе це зробити. Він має достатньо хисту й сил для цього, тож нехай спробує! Якщо він так хоче стрибнути в це пекло, то відійди вбік і дай йому таку можливість!

— А як щодо тебе?

— Я ніколи не працюватиму з ним, це зрозуміло, — відповіла АА з посмішкою. — Відтоді як проголосили заборону розробки надшвидкісних кораблів, мені теж не стане духу продовжувати роботу над цим проєктом. Я заберу належну мені частку в компанії і займуся чимось, що мені до душі. І тобі раджу вчинити так само.

***

За два дні у прозорій конференц-залі штаб-квартири «Зоряного кільця» Чен Сінь знову зустрілася з Вейдом.

— Я готова дати все, що тобі потрібно, — сказала Чен Сінь.

— Тоді ти негайно ляжеш у гібернацію, — без роздумів відповів Вейд. — Бо твоя присутність може мати негативні наслідки для реалізації нашого задуму.

— Я так і планувала, — кивнула Чен Сінь.

— Ми розбудимо тебе в той день, коли досягнемо успіху, й він стане твоїм також. Якщо до того часу надшвидкісні кораблі все ще лишатимуться поза законом, то вся відповідальність ляже на нас; якщо ж світ уже буде готовий до такого успіху, то вся слава дістанеться тобі… Але це станеться не раніше ніж за пів століття чи навіть пізніше. Ти ще будеш молодою, а ми всі зістаримося.

— Але я маю одну умову.

— Озвучуй.

— Якщо твоя робота над проєктом бодай гіпотетично зможе зашкодити людству — ти маєш розбудити мене. За мною лишатиметься ухвалення остаточного рішення, і я матиму право повернути собі всі передані тобі повноваження.

— Я не пристану на це.

— Тоді забудь усе, про що ми говорили.

— Чен Сінь, ти добре розумієш, чим ми займатимемося. Іноді нам доведеться…

— Не зважай. Далі ми підемо нарізно.

Вейд поглянув на Чен Сінь, і в його погляді з’явилося дещо дивне: вагання, навіть безпорадність — раніше подібні емоції в нього можна було помітити так само рідко, як і відкритий вогонь під водою.

— Мені потрібно обміркувати це, — відповів він, відійшов до прозорої стіни і почав роздивлятися ліс дерев-будівель.

Тієї ночі, три століття тому, Чен Сінь так само дивилася на його постать зі спини на тлі вогнів нічного Нью-Йорка, на площі біля будівлі ООН. Десь за дві хвилини Вейд обернувся і, не підходячи до Чен Сінь, поглянув у її бік.

— Гаразд, я згоден.

Чен Сінь пригадала, що тоді він сказав: «Ми відішлемо лише мозок», і ці слова згодом змінили хід історії.

— Я не матиму достатньо засобів, щоб контролювати виконання цієї обіцянки, тож мені доведеться повірити тобі на слово.

Фірмова посмішка поповзла обличчям Вейда, немов тріщина кригою.

— Насправді ти чудово розумієш, що недотримання мною слова буде лише на краще для тебе. Але, на твою біду, я зроблю так, як обіцяв.

Вейд підійшов до Чен Сінь і спробував однією рукою обсмикнути свою шкірянку, але складок на ній лише побільшало. Він урочисто мовив:

— Обіцяю: якщо якимось чином наша розробка кораблів, здатних рухатися зі швидкістю світла, загрожуватиме виживанню роду людського — ми неодмінно виведемо тебе зі стану гібернації. Ти матимеш вирішальний голос і зможеш повернути всі повноваження.

***

АА, дізнавшись про зміст зустрічі з Вейдом, мовила:

— Тоді я також скористаюся гібернацією. Ми повинні бути готові стати до стерна, коли такий момент настане.

— То ти віриш, що він дотримається своєї обіцянки? — спитала Чен Сінь.

АА поглянула неї прямо, як це робив Вейд.

— Я справді схильна думати, що цей демон у людській подобі дотримає слова, але він слушно завважив, що для тебе це може виявитися не найсприятливішим варіантом розвитку подій. Чен Сінь, ти мала змогу врятуватися, але не зробила цього.

***

За 10 днів Вейд був офіційно призначений президентом «Зоряного кільця» й перейняв важелі управління