Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

Разом із цим дівчина пригадала і тронну залу, у якій вела розмову із теперішнім королем Медіаносу. І двох його найближчих слуг. Олівана і… темношкіру жінку років тридцяти п’яти. Здається, він називав її Леєю.

― Відведіть Її Величність у підготовлені покої, ― почулися кроки, стукіт каблуків. Жінка. Але Даріен тут же заперечив: ― Ні, не ти, Леє. Оліване, будь ласкавий.

І, здається, він зробив це не просто так.

Релі раптово поглянула на Лісанну:

― Лісанно, ― голос принцеси прозвучав із неприхованою напругою. ― А чому ти назвалася Леєю?

― …

Релі того не бачила, але погляд Веймонда, прикований до неї, також дещо змінився при згадці цього імені.

Давіс викрикнув у своїй звичній грубій манері:

― Це була гра! Театральна вистава! ― пхикнувши, він додав ніби між іншим, хоча у голосі його відчувалася двозначність: ― Я теж не Ноа, а Давіс! Узагалі, лорд Давіс, якщо на те пішло! Він... ― різко позирнув на Веймонда блондин, але тут же передумав, второпавши, що така недбала згадка про свого владику може закінчитися поганими наслідками: ― Король Скорпіонів сказав нам наглянути за тобою!

Релі насуплено поглядала на обох. Лісанна дивилася на неї, дивилася біль-менш так, як і завжди, лихим лютим поглядом, хоча… здається, вона намагалася дивитися крізь принцесу. Щосили… намагалася.

Де Вантелл повела далі:

― Ну, а імена ви обрали…

― Цілковито рандомно, ― нарешті прозвучав зухвалий голос Лісанни. ― До чого ці питання, Ваша Величносте?

Звертання прозвучало так грубо, що вмить Лісанна відчула на своєму плечі попереджуючий доторк владики ― Веймонд стояв поруч і всією своєю сутністю натякав, що у цій печері з наслідками можна зіткнутись не лише не назвавши його правильно, а й вибравши не таку інтонацію щодо принцеси.

Нарешті, Король Скорпіонів проказав:

― Ваша Величносте, я думаю, королеви зовсім не для того викрали Дзеркало Багатодушшя, аби повернути імператора Асавейри.

Давіс кивнув:

― Вони зробили це для того, щоб заманити сюди тебе, ― зосередив він свої очі на Релі.

Відійшовши від каменя, який підпирав, Веймонд опинився поряд із Релі, аби сказати:

― Так. А ще…

Та завершити речення йому вже не судилося. Неочікувано прозвучав сплеск!

Із поверхні у яму хтось спустився! І… не просто спустився, цей хтось буквально залетів сюди на нереальній швидкості, приземляючись на поверхню води досить дивним способом…

Спочатку поверхню озера огорнуло полум’я, а тоді із нього просто на берег вистрибнула не хто інша, як Кіара Лоран, королева Мерідії із дредами у волоссі і грубою чорною підводкою на очах, у піратському одязі і з не менш запальним характером.

― Ну, привіт, сумували? ― зірвалося з її уст, які тут же подарували усім присутнім найчарівнішу посмішку із білими рівненькими зубками.

А в наступну мить Кіара так різко атакувала полум’ям, що Релі навіть бовкнути не встигла. Одним лиш поглядом Веймонд поспішив викликати тьму, яка блискавично відбила удар!

Та одразу ж стало зрозуміло, що все це було пасткою. Способом досягнення цілі.

Кіара рвучко витягнула вперед праву руку, повернувши її тильною стороною. Оголену частину передпліччя королеви Мерідії вкривали чорні завитки дивного татуювання… а в наступну мить вона активувала його вливанням магії, і сила, викинута Веймондом на захист від її полум’я, враз засмокталась у тату.

Роздалося клацання пальців.

А в наступну секунду Король Скорпіонів… просто випарувався.

Привіт, читачу!

Трішки інтриги для вас сьогодні. Як думаєш, що сталося?

З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))