Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

― Аст! Аст! ― закричала Релі, яку підтримував Веймонд і, врешті-решт, остаточно розплющила очі.

― Ваша Величносте, ― стривоженим голосом зронив Король Скорпіонів. ― Ти… ти в порядку?

Релі поглянула на нього дещо розгублено, далеко…

― Ваша Величносте! ― ледь не в один голос скрикнули Лісанна й Давіс.

Принцеса поступово приходила до тями. Віддихавшись, мовби і справді була там, біля вікна кам’яної вежі, декілька секунд тому, Релі повернулася до Веймонда, аби подякувати:

― Спасибі, якби не ти, я упала б в це озеро знову.

Це звучало так безтурботно, що тільки й роздратувало Давіса й Лісанну. Веймонд, наче спеціально, аби ще більше зачепити цих двох, протягнув:

― З радістю, Ваша Величносте. Якщо буде потрібна моя допомога, не соромся звертатись. Особливо, якщо потрібна магічна сила ― звертайся, у мене є стільки, скільки тобі потрібно.

Релі всміхнулася ще приємніше, кивнула і…

Обличчя Лісанни й Давіса вже ледь не кипіли від люті…

І тільки вони замислили вигукнути «ну, ти скажеш вже нам, що там вдалося підслухати???», як Релі повернулася до них і м’яко проговорила:

― Хочете почути, що мені вдалося дізнатись?

― …

― …

Печерою прокотився короткий смішок Веймонда.

― Думаю, нічого хорошого. Схоже, тебе помітили під час процесу.

Релі ніяково кивнула, а тоді переповіла їм все. По закінченню розповіді обличчя Лісанни й Давіса поглинув роздум. Веймонд же сидів на камені так, мовби усе це взагалі не дивувало його і не викликало бажання над чимось роздумувати.

Першим по закінченню розповіді озвався Давіс. Зіскочивши зі свого каменя, він крикнув:

― А ви не думали що… можливо, вони хочуть повернути…?

Лісанна повернулася до нього, аби уїдливо кинути:

― Маелора Жахливого? Жартуєш? Він прагнув завоювати не лише Медіанос, а й усю Лантею! Для чого їм повертати того, кого так важко вдалося здолати???

Разом із цими словами Релі дуже детально пригадала собі діалог з Даріеном.

― У такому разі я дозволю собі поставити вам запитання, Ваша Ясновельможносте. До мене дійшла інформація, що ви зійшли на трон, знищивши темну сутність, що намагалася заволодіти мною та моїм розумом і схилити Медіанос до своїх ніг?

― Так, це… ― Даріен, було видно, розгубився через таке раптове пряме запитання. Та, побачивши з погляду Релі, що вона цілком серйозно, зронив більш впевненим, явно поставленим за всі ці роки, королівським голосом: ― Це був я.

― Чи знали ви, що цією темною сутністю був відомий на Континенті імператор-завойовник Маелор Жахливий? Істота незрівнянної сили, веркастр із силою пітьми та світла водночас. Істота, кинути виклик якій…

У ту мить очі Даріена уже не здавалися такими по-дитячому наївними, як тоді, коли він намагався згадувати минуле. Тепер у них було лише жорстке усвідомлення сучасності. Він завершив за принцесу:

― …могла у той час лише ти. Але, Релі… коли ти оголосила йому війну, він не прийшов. Він… насправді не такий могутній, як ти думала. Він не прийшов, бо знав, що ти знищиш його. У тобі було більше сили. І тому він знав, що вона поглине тебе. Він цього чекав.