Читати книгу - "Ліс втрачених душ, Дмитро Євтушенко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Натібріс проводила тильною стороною пальців по своєму тілу, від плечей і вниз. Одразу за її пальцями з’являвся сарафан, в якому вона була, перебуваючи безтілесною сутністю. Знадобилося всього кілька кроків, щоб сарафан приховав її наготу.
— Зупинися! — першим відреагував Степан, він нарешті піднявся, і по ногах прокотилося неприємне поколювання. Він пройшов останні десять метрів доріжкою і вийшов на край галявини. Одразу за ним з'явився Андрій.
— Ну, як я вам? — щиро поцікавилася дівчина. — Правда, витвір мистецтва?!
— Не підходь! — рука трохи тремтіла, але Степан намагався це приховати, притримуючи пістолет знизу.
— Та чого ви такі напружені? От, краще доторкніться до руки, це ж справжнісінька шкіра… — Натібріс витягнула руку вперед і зробила ще кілька кроків до чоловіків.
Степан вистрілив.
Катя добігла до сходів майже наосліп, дим заполонив весь третій та другий поверхи і почав проникати на перший. Постійно кашляючи, вона максимально обережно спустилася сходами. В голові трохи паморочилося, а легені горіли від диму.
Нарешті вона опинилася в коридорі і бачила вхідні двері. Попри похитування, вона намагалася якомога швидше опинитися на свіжому повітрі.
Повільно перший поверх почав заповнюватися ледь помітною імлою. Каті доводилося притримуватися за стіни, щоб не впасти і не втратити свідомість. Чистого повітря в легені потрапляло все менше. А до виходу залишалося якихось п’ять метрів.
— Ось ти де… — в дверях з’явився Євсій. — Що ти тут робиш? — запитав раніше, ніж побачив, що будинок заповнюється димом. — Що ти наробила?! — тепер в голосі було не здивування, а лють.
Не встигнувши щось обміркувати, Євсій схопив Катю за шию і почав її душити. Попри свій зріст, сили в ньому було багато. З останніх сил вона вдарила його коліном прямісінько між ніг, тож чоловік послабив хватку, і їй вдалося вирватися.
Хитаючись, Катя змогла дістатися вхідних дверей. Саме в цей момент почувся постріл. Від несподіванки і нерозуміння того, що вона щойно почула, завмерла.
Цього часу було достатньо, щоб біль від удару в пах почав відступати. Євсій повільно підійшов до Каті, схопив за плечі, і виштовхнув її на поріг. Як тільки вона впала на дошки, свідомість залишила її.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліс втрачених душ, Дмитро Євтушенко», після закриття браузера.