Читати книгу - "Зниклий герой, Рік Рірдан"

LVI ДЖЕЙСОН

Нарада виявилася зовсім не такою, якою її уявляв Джейсон. Почати можна хоча б з того, що вона відбувалась за столом для пінг-понгу в кімнаті дозвілля Великого Будинку, а ще один із сатирів подавав начос та содову. Хтось приніс голову леопарда Сеймура з вітальні і повісив її на стіну. Час від часу якийсь староста жбурляв йому сосиску.

Джейсон огледів кімнату і намагався пригадати імена. На щастя, Лео і Пайпер сиділи поряд з ним — це були їхні перші збори в ролі старост. Клариса, ватажок будиночка Ареса, закинула ноги на стіл, але це начебто нікого не переймало. Кловіс із будиночка Гіпноса хропів у кутку, а Бутч з будиночка Іриди з’ясовував, скільки олівців вміститься у ніздрі Кловіса. Тревіс Стоул з будиночка Гермеса тримав запальничку під м’ячиком для пінг-понгу, щоб подивитися, чи він загориться, а Вілл Соліс з будиночка Аполлона з відсутнім поглядом то розгортав, то згортав бинтову пов’язку на зап’ястку. Староста з будиночка Гекати, здається, Лу Елен, грався з Мірандою Гардінер у «Я вкрав твій ніс», тільки от він насправді від’єднав ніс Міранди чаклунством, і та намагалась повернути собі вкрадене.

Джейсон сподівався, що Талія з’явиться — усе ж таки вона обіцяла, — але її ніде не було видно. Хірон сказав йому не перейматись через це. Талія часто затримувалася через битви з чудовиськами або через завдання Артеміди, але мусила незабаром прибути. І все ж Джейсон хвилювався.

Оракул Рейчел Дер сиділа поряд з Хіроном на чолі столу. Вона була вдягнена у шкільну форму академії «Клеріон», що здавалось дещо дивним, і посміхалась Джейсону.

Аннабет не здавалась розслабленою. Зверх табірного одягу на ній були обладунки. На боці висів кинджал, а волосся було стягнене у хвіст. Щойно Джейсон увійшов, вона впилась у нього сповненим надії поглядом, наче намагалась витягти з нього відомості однією силою думки.

— Почнемо нараду, — сказав Хірон. — Лу Елен, віддай, будь ласка, Міранді ніс. Тревіс, не міг би ти згасити палаючий м’ячик? І, Бутч, гадаю, двадцять олівців — це забагато для будь-яких людських ніздрів. Дякую. А тепер, як бачите, Джейсон, Пайпер і Лео успішно повернулись... більш-менш успішно. Деякі з вас чули частини розповіді, однак нехай вас ознайомлять докладніше.

Усі подивились на Джейсона. Він прокашлявся і почав розповідати. Час від часу втручались Лео і Пайпер та додавали подробиці, про які він забув.

Він розповідав лише кілька хвилин, але під стількома поглядами йому здавалось, що минуло набагато більше часу. Тиша давила на нього, і якщо стільки гіперактивних напівбогів були здатні нерухомо сидіти і слухати стільки часу, розповідь, певно, здавалась дуже шаленою. Він закінчив візитом Гери, що відбувся точнісінько перед зборами.

— Отже, Гера була тут, — промовила Аннабет. — І говорила з тобою.

Джейсон кивнув.

— Слухай, я не кажу, що довіряю їй...

— Це розумно, — сказала Аннабет.

— ...але вона не видумала ту, другу групу напівбогів. Я один з них.

— Римляни. — Клариса жбурнула Сеймуру сосиску. — Ти очікуєш, що ми повіримо в те, що десь існує ще один табір з напівбогами, які є послідовниками римських богів? А ми ніколи навіть не чули про них.

Пайпер нахилилась уперед.

— Боги тримали дві групи окремо, тому що щоразу, коли ті зустрічались, то намагались убити одне одного.

— Це я можу зрозуміти, — сказала Клариса. — І все ж як ми ніколи не перетиналися на завданнях?

— О, перетиналися, — сумно промовив Хірон. — Багато разів. Це завжди трагедія, і боги завжди докладають усіх зусиль, щоб начисто стерти спогади причетних. Ворожнеча продовжується аж з часів Троянської війни, Кларисо. Греки вторглись у Трою і спалили її вщент. Троянський герой Еней утік і зрештою дістався Італії, де заснував рід, який одного дня став Римом Римляни ставали дедалі могутнішими, вклоняючись тим самим богам, але з іншими іменами і трохи іншими характерами.

— Більш войовничі, — промовив Джейсон. — Більш згуртовані. Більш спрямовані на поширення, завоювання і дисципліну.

— Якось це не дуже, — втрутився Тревіс.

Деякі з інших напівбогів, здавалось, так само відчували незручність, і тільки Клариса знизала плечима так, наче те, що вона почула, її цілком влаштовувало.

Аннабет крутнула свій ніж на столі.

— А ще римляни ненавиділи греків. Вони помстились, коли завоювали грецькі острови, і зробили їх частиною Римської імперії.

— Не те, щоб ненавиділи, — відповів Джейсон. — Римляни захоплювалися грецькою культурою і трохи їм заздрили. У відповідь греки вважали римлян варварами, але поважали їхню військову силу. Тож у римські часи напівбоги почали ділитися — або грек, або римлянин.

— І так тривало з того самого часу, — припустила Аннабет. — Але це якесь божевілля. Хіроне, де були римляни під час війни з титанами? Вони не хотіли допомагати?

Хірон погладив бороду.

— Вони допомогли, Аннабет. Поки ви з Персі очолювали битву за спасіння Мангеттену, хто, по-твоєму, захопив гору Отріс, базу титанів у Каліфорнії?

— Стривайте, — сказав Тревіс. — Ви говорили, що гора Отріс просто розсипалась, коли ми перемогли Кроноса.

— Ні, — сказав Джейсон. Він пам’ятав уривки битви — велетня у яскравому панцирі та шоломі з баранячими рогами. Він пам’ятав своє військо напівбогів, що здіймалось на гору Тем, пробиваючись крізь полчища змієподібних чудовиськ. — Вона не просто впала. Ми її зруйнували. Я власноручно вбив титана Кріоса.

Очі Аннабет оскаженіли, наче у вентуса. Джейсон уявив, як шалено вона складає докупи всі думки.

— Затока. Нам завжди говорили триматись подалі від неї, тому що там знаходилась гора Отріс. Але це була не єдина причина, так? Римський табір... він має бути десь поряд із Сан-Франциско. Можу закластися, що його розмістили там, щоб наглядати за територією титанів. Де він знаходиться?

Хірон смикнувся у візку.

— Не можу сказати. Якщо чесно, мені ніколи не довіряли цю таємницю. Моя колега, Лупа, не з тих, хто ділиться інформацією. А спогади Джейсона були знищені.

— Табір приховують потужні чари, — сказав Джейсон. — І добре охороняють. Ми можемо шукати його