Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Ну-у – в мене запалали червоним щоки – я хотіла запитати чи… в цій напівформі… в тебе є… – я трохи завагалася чи дійсно варто це запитувати, але ж, з іншої сторони, блін ну цікаво ж! – В тебе є хвіст?

Тиша.

І через секунду дракон вибухає гучним реготом, а в мене від сорому палає все обличчя, бо розумію що заморозила якусь хрінь.

– Тобто, ти увесь цей час хотіла дізнатися чи є в мене хвіст? – Нокс все продовжував сміятися держачись за живіт. І тут я вже не витримала. Ні, я розумію що питання вийшло якесь тупувате, але життя одне! От і досить вже всього соромитися! 

– А що! – почала енергійно – Мені цікаво, а за штанями не видно є в тебе хвіст, чи ні! – я задерла носа догори.

– Он як. То в усьому цьому були винуватцем мої штани, що не давали розгледіти хвіст. – єхидно робить висновок дракон з кожним разом все більше мене бентежачи, кидаючи в мій бік лукавий погляд.

– І досить сміятися, звідки ж мені знати, а раптом він в тебе є, але ти його обкрутив навколо ноги, щоб не було помітно! – роблю припущення.

– Драконячі предки ти і справді знахідка, такого питання за життя мені ще ніхто не задавав. 

– Ну так що є хвіст, чи немає? – ображено запитую, нащо дракон стає несподівано серйозний. Що навіть я на долю секунди на ньому залипаю, споглядаючи небезпечно привабливий погляд золотих очей у яких почала пульсувати вертикальна зіниця. 

– А що як, я скажу що маю – промовив дракон неочікувано низьким і приємним голосом від якого хочеться мліти й плавитися як маршмелоу на полум'ї. – Що тоді будеш робити, Хмар-р-ринко?

Нокс помітно виділив речення з моїм прізвиськом. А ще цей гарячий і жадібний погляд, від якого хочеться одночасно сховатися і сидіти на місці і насолоджуватися ним.

Але ж я не можу так просто здатися, від одного такого гарячого погляду! Хоча визнаю, дуже хочеться… але так просто я йому не дамся. Тому кидаю на нього погляд з гострим як лезо викликом якого складно було б не помітити.

– Поки що не придумала – нахиляюся ближче в його бік – от коли побачу тоді і вигадаю, що буду робити. А ти чого це раптом запитав? Невже злякався, що я можу щось зробити з твоїм хвостиком, Дикунчику? – останнє я промовила грайливо відверто дражнячи дракона і на моїх губах розтягується зухвала і впевнена посмішка.

Нокс скалить свої гострі ікла в задоволені, спостерігаючи за мною, схоже йому сподобалася моя відповідь. Дракон почав повільно, але впевнено просуватися вперед наближаючись до мене, ліжко під його вагою прогиналося все більше, а жовті очі затопила чорнота залишаючи лише тонке золоте кільце навколо розширеної зіниці.

– Невже настільки цікаво? – дібравшись до мене поставив свої руки по обидва боки від мене, навис навпроти обличчя тихо прохрипів мені над вухом. Я не встигла відповісти, як до моєї щиколотки доторкнулося щось гладеньке й тепле, обвиваючись мені довкола ноги. Кидаю швидкий погляд і бачу у себе на нозі чорний лускатий хвіст, за яким я заворожено спостерігала, як він все більше обкручувався довкола моєї ноги. А щоб тебе грім побив, в нього й дійсно є хвіст!

– Ну що, я задовольнив твою цікавість? – запитав мене дракон пильно стежачи за моєю реакцією.

– Так. – повертаюся до нього і ледве не стикаюся з ним вніс в ніс, між якими залишалося буквально кілька дюймів – А можна до нього доторкнутися? – драконові очі жадібно зблиснули в наближаючому передчутті.

– Спробуй – це все що він відповідає, і його хвіст відпускає мою ногу ковзаючи ближче до мене. Я трохи вагаючись проводжу по ньому кінчиками пальців у напрямку росту лусочок, Нокс прикриває очі і через секунду від дракона чується глибоке муркотіння яке перейшло в гучний обпікаючий видих в мене на шиї.

Далі все відбувається настільки швидко, що я навіть не встигаю зреагувати, як Нокс хапає мене за талію і саджає мене на себе верхи на свої коліна, обличчя до обличчя. Він палко цілує мене в губи зминаючи їх під себе, злегка дряпаючи нижню губу гострими зубами. Його руки ще й досі лежали в мене на талії, які притискали мене ближче до дракона, дражнячи мою шкіру через тонку тканину сорочки своїми гострими кігтями, які злегка поколювали мені шкіру розпалюючи мене зсередини з кожним разом все більше. Поки з мене не виривається тихий стогін який він ловить своїми губами.

Я обхоплюю руками дракона за шию, запускаючи одну долоню йому в волосся і міцно стискаючи, що від дракона чується гортанний рик який пробиває моє нутро наскрізь, доходячи до самих кінчиків пальчиків ніг які мимоволі підтискаю. 

В моїх грудях гучно й швидко б'ється серце, а в легенях вже починає кінчатися дорогоцінний кисень. Ноксор нарешті перериває цей шалений поцілунок, і ми обоє починаємо жадібно хапати повітря яке було змішане з нашими теплими видихами.

– Хмаринко, я тебе кохаю – видихнув, доторкаючись своїм чолом до мого, а його хвіст обвивається довкола мене кладучи кінчик свого хвоста мені на стегно – я так давно шукав свою пару… – він продовжив – і нарешті за стільки років, я тебе знайшов. Адже я навіть вже почав думати, що і зовсім тебе не знайду. Моя Хмаринко.

В його голосі вчувалися частинки давнього смутку, який ще й досі відгукувався тихими відлуннями, але в той же час, в ньому була радість того хто знайшов свій скарб який розпочав шукати ще з народження. Ці невинні, але водночас серйозні три слова, приємно гріли моє серце з самої середини, топлячи в мені останні сумніви.

– Я теж… я теж кохаю тебе, Ноксе. – прошепотіла йому боячись навіть власного шепоту, бо здавалося що навіть найтихіший шепіт у вимові цих простих трьох слів, лунав дуже голосно. По моїх щоках знову потекли гарячі сльози, прокладаючи свої вологі доріжки до мого підборіддя і падаючи мокрими краплями на одяг.

– Ну ти що, маленька – ніжно звернувся до мене – знову рюмсати надумала – Нокс обережно витирав мої сльози великим пальцем.

– Я не плачу – намагалася заспокоїтися шморгаючи носом.