Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Гей, гей, не чіпай! — крикнула одна із служниць. — Це молоко для Сіжень, дізнається Баоюй, що його випили, — розсердиться. А хочеш — скажи йому, що це ти зробила! Ми за тебе не відповідаємо!

Мамка Лі сторопіла було, а потім розсердилася:

— Не вірю, що Баоюй такий дріб’язковий! Подумаєш — молоко! Я й ліпше що-небудь заслужила! Та й хто така Сіжень! Баоюй не пам’ятає хіба, хто його вигодував своїм молоком? Так невже пошкодує для мене чашку коров’ячого молока? От візьму й вип’ю навмисно, подивимося, що він зробить! Ви носитесь із цим паскудним дівчиськом Сіжень, але ж це я її виховала! Скажіть, будь ласка, яка персона!

І мамка Лі спересердя випила молоко. Тут інша служниця сказала з посмішкою:

— Не дивно, що ви розсердились! У цих дівчисьок ніякої поваги до старших! Хіба може Баоюй розсердитися через чашку молока? Та він вам іще пришле гостинців!

— Знаю я тебе, лисицю! — накинулася на неї мамка Лі. — Думаєш, я не пам’ятаю, як через чашку чаю вигнали Цяньсюе! Сама завиню, сама й відповім!

І, обурена, вона вийшла.

Незабаром повернувся Баоюй і наказав піти зустріти Сіжень. Раптом він помітив, що Цінвень лежить на ліжку.

— Занедужала? — запитав Баоюй. — Чи програлася?

— Вона виграла спочатку, але потім прийшла мамка Лі, лаятися почала, і вона програла, — заходилася пояснювати Цювень. — От і лягла спати зі злості.

— А ви близько до серця не беріть, — посміхнувся Баоюй, — нехай робить що хоче.

У цей час прийшла Сіжень, привіталася з Баоюєм, запитала, де він обідав, коли повернувся додому, і передала привіт подругам од матері й сестер. Коли вона переодяглася й зняла прикраси, Баоюй звелів подати їй солодке молоко.

— Мамка Лі його випила, — доповіли служниці.

Баоюй хотів щось сказати, але Сіжень не дала йому рота розкрити.

— Так ось, виявляється, що ти для мене залишив! — вигукнула дівчина. — Спасибі за турботу! Я солодке молоко й справді любила й нещодавно випила його стільки, що шлунок розладнався. Потім я виблювала, й тільки тоді полегшало. І добре, що мамка Лі його випила, — не пропадати ж добру. Мені хотілося б сушених каштанів. Може, очистиш? А я постелю тобі на кані.

Баоюй повірив їй, одразу забув про молоко й, сівши ближче до лампи, заходився чистити каштани. Помітивши, що служниці вийшли з кімнати, він з усмішкою звернувся до Сіжень:

— Що за дівчина була у вас у червоному платті?

— Моя двоюрідна сестра, — відповіла Сіжень.

Баоюй зітхнув.

— Ти чого зітхаєш? — здивувалася Сіжень. — Втім, розумію: вважаєш, що вона недостойна так наряджатися!

— Аж ніяк! — засміявся Баоюй. — Хто ж тоді достойний, якщо не вона? Просто я подумав, що добре б узяти її в наш дім. Дуже вона вже мила!

— Нехай у мене така доля, — холодно посміхнулася Сіжень. — Але невже всі жінки в нашій родині теж мусять стати рабинями? Вам подавай не тільки гарних, а ще й красивих служниць!

— Ти вічно щось вигадаєш! — зауважив Баоюй. — Чому неодмінно рабинями? Твоя сестра могла б жити в нас просто як родичка.

— Ну ні, цього вона недостойна! — кинула Сіжень.

Баоюй не захотів більше сперечатися й продовжував мовчки чистити каштани.

— Що ж ти замовк? — посміхнулася Сіжень. — Може, образився? В такому разі — наберися хоробрості й купи її за декілька лянів срібла.

— Навіть не знаю, що на це відповісти, — мовив Баоюй. — Я хотів лише сказати, що при її красі тільки й жити в розкішних будинках і величезних палацах, а таким тварюкам, як ми, тут не місце.

— Такого щастя їй, щоправда, на долю не випало, — сказала Сіжень, — але для моїх тітоньки й дядечка вона справжній скарб, вони з дитинства душею упадають коло неї, плекають і пестять. Тепер їй сімнадцять, придане все готове, наступного року її видадуть заміж.

При слові «заміж» Баоюй скрикнув мимоволі, йому стало не по собі, а Сіжень вела далі:

— Ці кілька років я майже не бачилась із сестрами, а тепер, коли незабаром зможу повернутися додому, нікого з них не застану.

Почувши це, Баоюй схвилювався, кинув каштани й запитав:

— Ти збираєшся від нас іти? Чому?

— Я чула розмову моєї матері з братом, — відповіла Сіжень. — Вони звеліли мені потерпіти ще рік, а потім викуплять мене й одвезуть.

Баоюй іще дужче захвилювався:

— Викуплять? Навіщо?

—