Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Відірвана від коренів 📚 - Українською

Читати книгу - "Відірвана від коренів"

426
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відірвана від коренів" автора Наомі Новік. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 124 125 126 ... 155
Перейти на сторінку:
темряві. Килим розширився, заповнивши весь коридор, який я могла бачити і простягнувся далі. Він більше не відчувався, як шерсть. Я стояла на теплій підлозі, м'якій, як шкіра, і вона піднімалася і опускалася під ногами. Звук дихання відлунював від стін печери, які зникали з поля зору. Моє серце хотіло вистрибнути з грудей, а мої ноги хотіли повернутися і побігти назад.

Я закрила очі, але продовжувала бачити. Я знала, що знаходжуся у вежі, і знала, наскільки довгий був коридор. Я зробила ще три кроки далі, а потім повернулася і простягла руку, шукаючи ручку дверей, я знала, що вона була там. Мої пальці знайшли її, теплий метал під моїми пальцями. Я знову відкрила очі, і повернулася в коридор, стоячи біля дверей. За кілька кроків далі килим закінчувався. Золотий візерунок повернувся на килим, і мерехтливі зелені очі дивилося на мене з голови, заповненої двома рядами срібних зубів, які чекали на тих, хто не знав, коли потрібно повернути.

Я натиснула на двері, які безшумно відкрилися. Кімната не була великою. Ліжко було маленьким і вузьким, з балдахіном і фіранками з червоного оксамиту; перед каміном стояв один стілець, красиво вирізьблений; одна книга на маленькому столику поруч з ним з наполовину наповненою чашею вина. Вогонь нахилявся вниз до тліючих вуглин, і лампа вгорі не світила. Я підійшла до ліжка і відсунула фіранку. Серкан спав, упавши поперек ліжка — в галіфе і вільній сорочці; він тільки скинув пальто. Я стояла, тримаючи фіранку. Він моргнув, прокидаючись, і втупився на мене несвідомий якусь мить, і занадто вражений, щоб обуритися, ніби він ніколи не думав, що хтось може увійти до нього. Він виглядав таким здивованим, що я не хотіла більше кричати на нього.

— Як ви… — нарешті сказав він, піднімаючи себе на лікті, обурення нарешті почало шукати дорогу до його обличчя, і я штовхнула його на ліжко і поцілувала.

Він зашумів від подиву проти мого рота і схопив мене за руки, стримуючи.

— Слухай, ти, неможлива ідіотка, — сказав він, — Я на сто років старший.

— О, мовчіть, — нетерпляче сказала я; з усіх виправдань, які він міг використати, він вибрав найгірше. Я видерлася на високе ліжко і сіла поверх нього, втиснувши у товсту перину. Я подивилася вниз.

— Ви хочете, щоб я пішла?

Його руки стислися на моїх. Він не дивився мені в обличчя. Якусь мить він мовчав. А потім різко сказав,

— Ні.

А потім притягнув мене до себе, його рот був солодким і гарячково-теплим і прекрасним у тиску. У мене не було більше бажання думати. Серце-дерево спалахнуло і з тріском і гуркотом зникло з моєї уяви. Було тільки тепло його рук, які ковзали по моїх, холодних і оголених, змушуючи мене затремтіти знову. Він охопив мене однією рукою, і міцно притис. Іншу опустив на мою талію і потягнув мою блузку догори. Я відхилила голову, підняла руки і звільнилася з рукавів, моє волосся розлилося по плечах, а він застогнав і уткнувся обличчям в заплутаний безлад, цілуючи мене через нього: моє горло, мої плечі, мої груди…

Я притулилася до нього, зітхнувши, щаслива і повна неускладненого невинного грайливого терору. Я не думала що він буде шаленіти, його язик ковзнув по моєму соску і вхопив його в рот, і я трохи здригнулася і вчепилася в його волосся, напевно зробивши йому боляче. Він відсторонився, з раптовим холодним шоком на моїй шкірі, і простогнав:

— Агнешка, — низько і глибоко з майже відчайдушною нотою, ніби все ще хотів накричати на мене, і не міг.

Він перекотив нас на ліжку і кинув мене на подушки під ним. Я вчепилася жменею в його сорочки і потягнула, шаленіючи. Він сів і скинув її, над головою, і я відкинула голову назад і втупилася догори, коли він люто штовхнув вгору купу моїх спідниць. Я відчувала себе відчайдушно жадібною, і схопила його руки. Я намагалася не дихати один шокуючий, ідеальний момент, коли його пальці поповзли між моїми ногами, довго і ніжно. Він провів кісточками через мене, і солодке потрясіння знову пройшло через мене. Я здригнулася всім тілом, і стиснула стегна щільно навколо його рук, інстинктивно. Я хотіла сказати йому не поспішати, йти повільно, щоб зробити все в потрібний час.

Завіса опала і закрила нас. Він нахилився до мене, його очі зблиснули в темряві задушливої тепер кімнати, і він люто жадав, спостерігаючи моє обличчя. Він міг би ще потерти палець на мені, тільки трохи. І він погладив тільки один раз. Шум піднявся з задньої частини мого горла, зітхання чи стогін, і він нахилився і поцілував мене, він хотів, щоб я поглинула його, щоб спіймала його губи власним ротом.

Він знову поворушив пальцем, і я перестала стикати зуби. Тоді натис на мої стегна і розвів їх одне від одного, а потім підняв мою ногу і обвів навколо його талії; він все ще дивився на мене голодними очима.

— Так, — сказала я, намагаючись рухатися разом з ним; але він продовжував погладжувати мене своїми пальцями. — Серкан.

— Звичайно, це не дуже багато, якщо я попрошу трохи потерпіти, — сказав він, його чорні очі блищали. Я подивилася на нього, але потім він погладив мене знову, обережно, втиснувши пальці в мене глибше; він проводив лінію між моїми стегнами знову і знову, кружляючи у верхній частині. Він задавав мені питання, на які я не знала відповіді, поки не зробила це; я раптово стислася, закінчивши — мокра від його рук.

Я розслаблено впала на подушки, руками зарившись у своє безладне волосся і притисла його до мого вологого лоба, важко дихаючи.

— Ох, — тільки й сказала я. — Ох…

— Так, — сказав він, самовдоволений і задоволений

1 ... 124 125 126 ... 155
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відірвана від коренів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відірвана від коренів"