Читати книгу - "Житія Святих - Січень, Данило Туптало"

мучеників. Преподобномученик же Анастасій у темниці був, безперестанно вдень і вночі славословив Всесильного Бога. Мав же і другого зі собою в'язня, юнака, одного зі слуг Мазаванових, за якесь злодіяння засудженого, — з ним же разом одною веригою сковані були за шию, другою ж за ногу. І було для святого тяжко те вельми, тому що, коли опівночі вставав на молитву, треба було будити, не хотячи, свого співв'язня, що мав собі за гріх проти ближнього, бо того ж тягарем денним, носінням каміння натрудженого, що солодко заснув, будив, адже багато разів хотів опівночі творити молитви. Не смів ставати на ноги свої, щоби не будити другого і не перервати спокою його. І так ногу при нозі його тримаючи, і шию до шиї схиляючи, здійснював звичні свої до Бога молитви. Ще ж були там й инші в'язні, які осібно сиділи, серед них же був один єврей, роду чесного і звичаїв добрих. Він, бачивши святого Анастасія, що вдень носінням каменю трудився, ночі ж у славослов'ї Божому проводив, дивуючись, говорив собі: "Хто є цей чоловік і яка його кончина має бути?". Було ж так однієї ночі, що коли молився святий до Бога, за звичаєм своїм, єврей той лежав на землі, не спав і раптом побачив світло у в'язниці, звернув очі свої до святого і бачив, що входили через двері в'язничні мужі, вбрані в одяг білий, світлі, і святого мученика оточили, від них же сяйво велике виходило, осявало цілу в'язницю невимовним світлом. Його ж ніхто инший із в'язнів не бачив, всі-бо спали, лише той один єврей не спав, дивився на те уважно й говорив до себе з великим здивуванням: "Боже, ось святі ангели". Тоді, на мужів тих уважно дивлячись, бачив, що мають омофори й хрести в руках тримають, і говорив до себе: "Ось єпископи". Дивлячись же більше на святого мученика, побачив одного юнака найсвітлішого, який став перед Анастасієм із кадильницею золотою, вогненного вугілля наповненою, — на неї ж кадило поклавши, обкаджував мученика. Те бачивши, не спав в'язень той, збудив рукою иншого, що близько від нього спав, в'язня, християнина, який був суддею скитопольским, хотівши, щоб і той побачив те предивне явлене йому чудо, але не міг збудити швидко того, хто глибоким сном заснув. Ледве ж розбудив його, і питав той, що збудився зі сну: "Що таке, чого збудив мене?" Єврей же, показував йому бачене. "Дивись, — казав, — дивись". І ледве те слово вимовив, зразу видимого не стало видно. І розповідав єврей той християнинові все, що бачив, з великою насолодою душевною і розчуленням серця, і прославили разом Христа Бога.

Після цього князь Марзаван від царя свого Хозроя листа-відповідь отримав. Послав до преподобного мученика Анастасія у в'язницю, говорячи: "Ось наказує тобі цар, щоб лише одним словом сказав: "Не є християнином", — і зразу відпущений будеш, підеш, куди схочеш: чи до християн і ченців, чи на батьківщину і в попередній сан воїнський". Відповів мученик Христовий, говорячи: "Не буде того, щоб я відрікся Христа мого ані умом, ані словом". Тоді знову князь послав доместика свого до святого, говорячи: "Знаю, що соромишся багатьох, а найбільше знайомих твоїх, і не хочеш перед ними відректися твого Христа, але тому що царський наказ наполягає, його ж не слухати не годиться, то, якщо хочеш, на самоті переді мною лише й иншими двома радниками моїми скажи слово, що відрікаєшся Христа, — і зразу відпущу тебе. Яка-бо тобі втрата з того, коли устами лише вимовиш відречення, а серце твоє, устам невідповідно, вірити буде своєму Богові". Відповідав мученик: "Не буде мені того, ані перед тобою, ані перед иншими не відречуся Господа мого ані явно, ані таємно, ані уві сні, ані ніхто ніколи не зможе мене до цього нічим змусити". Коли пішов доместик до князя і почуте від мученика сповістив, звелів князь привести його перед себе і говорив йому: "Ось повелів цар, щоб, залізом зв'язаного, послав тебе до нього в Перейду". Святий же мученик Анастасій відповів: "Якщо захочеш пустити мене, то я сам і без заліза піду до царя вашого, яка-бо потреба є залізом обкладати мене: волею терплю і хочу терпіти за любого мені Христа Владику". Бачив же князь, що ніяким чином не зможе мученика ані ласкою, ані погрозами від християнства до перського свого нечестя навернути, — наказав його з иншими двома в'язнями, також християнами, за якусь неправедну провину засуджених, через п'ять днів послати в Перейду на суд до царя. І відведений був знову святий у темницю. Тим часом настав празник Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього. Був же у граді тому один муж чесний і сановитий, християнин вірою і ділами. Він, приступивши до князя Марзавана, просив його, щоб відпустив з темниці Анастасія Чорноризця до нього на празник, щоби разом із християнами велике те здійснити свято. Марзаван же, шануючи громадянина чесного, звелів, аби було за проханням його, і відпущений був святий Анастасій із темниці до християн на день той, проте в залізних веригах. Взявши ж його, благочестивий той муж повів до церкви на Божественну літургію — і була радість велика всім вірним і свято подвійне тим, хто дивився на обкладеного важким залізом старця за Христа Господа, Який постраждав на хресті. Його ж обходили, теплі сльози від радости випускали, вериги його з любов'ю цілували, чоловіки й жінки прославляли таке за Христа страждання. Після відправи Святої літургії муж, що випросив його, повів його до дому свого з тими двома ченцями, які з монастиря були прислані таємно, щоб утішати мученика і їжу йому добувати. Їх же пригостивши, — знову час кликав, — святого Анастасія відвів до в'язниці. Через п'ять днів святий, із вищезгаданими двома в'язнями скутий, ведений був у Перейду, відпроваджувало його багато християн із радісними сльозами. Відпроваджували його і ті двоє ченців, з них же один повернувся в монастир, а другому наказано було від авви, щоб ішов із блаженним Анастасієм задля прислуження і щоб бачив кончину його, і, повернувшись, сповістив подвиг страждання його і мученицьке звершення.

Коли був приведений в Перейду преподобномученик Анастасій, посаджений був у темницю в граді, названому Витсалія, між иншими багатьма в'язнями, серед них були одні за якийсь злочин засуджені, инші ж полонені, найбільше серед них християн. Чернець же, що з ним прийшов, перебував у Кортакта, сина Єсдинового. Єсдин же той був найпершим економом царським, християнином тайним. По декількох днях