Читати книгу - "Буря Мечів"

Заграли музики, й Санса боязко поклала долоню на Тиріонову руку, мовивши:

— Мілорде, наш танець?

У нього сіпнувся рот.

— Як на один день, то ми вже й так їх непогано розважили, вам не здається?

— Як зволите, мілорде,— вона забрала руку.

Замість них танок повели Джофрі з Марджері. «Як може таке чудовисько так гарно танцювати?» — чудувалася Санса. Вона часто мріяла, як затанцює на своєму весіллі, а очі всіх присутніх не відриватимуться від неї та її красеня-лорда. У мріях усі завжди всміхалися. «А тепер навіть мій чоловік не всміхається».

Скоро до короля і його судженої в танку приєдналися інші гості. Елінор танцювала зі своїм юним зброєносцем, а Меґа — з королевичем Томеном. Леді Мерівезер, чорнокоса красуня-мирсянка з великими темними очима, крутилася так виклично, що незабаром на неї витріщалися вже всі чоловіки в залі. Лорд і леді Тайрели рухалися статечніше. Сер Кеван Ланістер попросив честі танцювати з леді Джанною. Фосовей — з сестрою лорда Тайрела. Мері Крейн вийшла до танцю з королевичем-вигнанцем Джалабаром Ксо, пишним у своєму вишуканому пір’ї. Серсі Ланістер спершу пішла в парі з лордом Редвином, тоді з лордом Рованом і нарешті зі своїм батьком, який, не усміхаючись, танцював зі спокійною грацією.

Санса сиділа, згорнувши руки на колінах, спостерігаючи за королевою, яка в танці сміялася й відкидала біляві кучері. «Всіх причаровує,— тупо думала вона.— Як я її ненавиджу!» Вона перевела погляд на Сновиду, який кружляв з Донтосом.

— Леді Сансо,— опинився перед нею сер Гарлан Тайрел.— Можна просити вашої честі? З дозволу вашого лорда...

Куць звузив різнобарвні очі.

— Міледі вільна танцювати, з ким схоче.

Можливо, слід було лишитися біля чоловіка, але Сансі так кортіло танцювати... та й сер Гарлан — брат Марджері, Вілласа і її лицаря квітів.

— Тепер розумію, чому вас називають Гарланом Галантним, сер,— сказала вона, даючи йому руку.

— Ви така люб’язна, міледі! Справа в тому, що так прозвав мене мій брат Віллас — для захисту.

— Для захисту? — спантеличено глянула на нього Санса.

Сер Гарлан розсміявся.

— В дитинстві, боюся, я був товстуном, а у нас же ще є дядько на прізвисько Гарт Грубий. От Віллас і вирішив діяти на випередження, хоча спершу трішки полякав мене прізвиськами Гарлан Гладун, Гарлан Гавкун і Гарлан Горгуля.

Це було так мило й кумедно, що Санса, незважаючи ні на що, не змогла стримати сміху. І була Гарлану страшенно вдячна. Чомусь цей сміх вселив у неї надію, хай і ненадовго. Всміхаючись, вона дозволила музиці підхопити себе, розчиняючись у танцювальних па, у звуках флейти, волинки й ліри, в ритмі барабана... а іноді й в обіймах сера Гарлана, коли танець зближував їх.

— Моя леді-дружина страшенно за вас непокоїться,— заговорив він одного такого разу.

— Дуже мило з боку леді Ліонетти. Перекажіть їй, що в мене все гаразд.

— Гаразд — це замало для молодої в день весілля,— сказав він не без лагідності в голосі.— Ви от-от розплачетеся.

— Це з радості, сер.

— Язик бреше, а очі — ні,— сер Гарлан крутнув її і притягнув ближче до себе.— Міледі, я бачив, як ви дивитеся на мого брата. Лорас — відважний і вродливий, ми всі його ніжно любимо... але з вашого Куця чоловік буде кращий. Підозрюю, хто-хто, а він справжній мужчина.

Санса не встигла відповісти — музика розвела їх. Перед Сансою опинився Мейс Тайрел — червонопикий і впрілий, а тоді лорд Мерівезер, а тоді королевич Томен.

— Я теж хочу женитися,— сказав маленький товстун-королевич, якому всього-на-всього було дев’ять років.— Я вищий за дядька!

— Так і є,— встигла сказати Санса, поки партнери знов не помінялися. Сер Кеван сказав їй, що вона прегарна; Джалабар Ксо зронив щось мовою Літніх островів, але вона не зрозуміла; лорд Редвин побажав їй багато пухкеньких діток і довгих років радості. А тоді танець звів її віч-на-віч із Джофрі.

Коли його рука торкнулася її, Санса закам’яніла, але король міцніше стиснув долоню й потягнув дівчину до себе.

— Чого це ти така сумна? Дядько мій — бридкий недоросток. Але ж у тебе буду я!

— Ви одружитеся з Марджері!

— У короля може бути багато жінок. Повій. У батька було. І в одного з Ейгонів теж. У Третього чи в Четвертого. В нього було повно хвойд і повно байстрюків,— Джофрі, крутнувши її під музику, слиняво її поцілував.— Коли звелю, дядько підкладатиме тебе до мене в ліжко.

— Він цього не зробить,— похитала головою Санса.

— Зробить, бо я йому голову відрубаю. А той король Ейгон, він будь-яку жінку отримував, якщо хотів, одружену чи ні.

На щастя, прийшов час знову міняти партнерів. Але в Санси ноги мов задерев’яніли, тож лорд Рован, сер Толад і зброєносець Елінор, мабуть, подумали, що танцюристка з неї незграбна. А тоді вона знов повернулася до сера Гарлана, а там, слава богам, і танок закінчився.

Але полегшення було недовге. Не встигла затихнути музика, як пролунав голос Джофрі:

— Час вкладати їх у ліжко! Знімаймо з неї одяг — поглянемо, що ця вовчиця може запропонувати моєму дядькові!

Чоловіки гучно підхопили його крик.

Сансин карлик-чоловік повільно звів очі від свого келиха.

— Ліжка не буде.

Джофрі схопив Сансу за руку.

— Буде, якщо я наказую.

Куць з розгону загнав у стіл свій кинджал, і той застряг, вібруючи.

— Тоді свою молоду тобі доведеться розважати дерев’яним дрючком. Бо я тебе каструю, присягаюся.

Запала тиша — всі були вражені. Санса хотіла вирватися від Джофрі, та він тримав її міцно, аж у неї тріснув рукав. Але цього, здається, ніхто не помітив. Королева Серсі обернулася до батька.

— Ви його чули?

Лорд Тайвін підвівся зі свого крісла.

— Гадаю, з ліжком можна не квапитися. Тиріоне, я певен, ти ж не збирався залякувати найяснішу королівську особу?

Санса бачила, як обличчя її чоловіка сіпнулося від люті.

— Я неправильно висловився,— сказав він.— То був кепський жарт, сір.

— Ти погрожував мене каструвати! — вереснув Джофрі.

— Так, ваша світлосте,— мовив Тиріон,— та це тому, що я позаздрив вашій королівській чоловічій силі. В мене-бо тільки маленький обрубочок,— його обличчя перекосилося.— А якщо ви мені язика втнете, мені не буде чим задовольняти чарівну дружину, яку ви мені віддали.