Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство"

Суттєві події відбуваються у Циркумпонтійеькій зоні. Близько 1225 р. до н. е. вибухнула Троянська війна, що закінчилася загибеллю Трої. Розпочинається грандіозний рух “народів моря” з Балканського півострова до Малої Азії і далі, аж до Єгипту. Близько 1200 р. до н. е. у війну з “народами моря” вступає фараон Рамзес III[307]. Існує гіпотеза про можливість участі у походах “народів моря” племен сабатинівської культури[308]. Принаймні одним із пояснень щодо цього може бути вражаюче скорочення населення у Північно-Західному Причорномор’ї. Намічено й інший напрям міграції з Лівобережної України та Північного Надазов’я — пізньозрубне населення просувалося через Крим на Тамань та до Західного Прикубання, де більшість пам’яток зрубної культури Західного Передкавказзя датується XIII—XII ст. до н. е.[309] За твердженням Е. А. Грантовського просування пізньозрубного населення уздовж Кавказького хребта збігається у часі з проникненням іраномовних племен із північного заходу, через Кавказ, на територію Іранського нагір’я.

Отже, у XII ст. до н. е. історична ситуація в середовищі головних етнічних груп населення України суттєво змінюється. Замість сотень селищ сабатинівської культури з кам’яним домобудуванням маємо лише десятки поселень білозерської культури з житлами — землянками. Деградує культура землеробства. Для збирання небагатого збіжжя замість бронзових використовуються кістяні та дерев’яні серпи з крем’яними вкладними. Занепад переживає металообробка. Нестача мідної руди могла спричинити активізацію спроб використання заліза для виготовлення знарядь праці, в усякому разі новоутворена білозерська культура істотно відрізняється від сабатинівської. Формування білозерської культури було зумовлене значною мірою впливом фракійського населення, що просунулося із заходу, з Прутсько-Дністровського межиріччя та з районів лісостепу на півночі.

Існує й інша думка щодо походження білозерської культури. Згідно з нею, частина пізньозрубного населення під тиском фіно-угорської групи племен бондарихікської культури мігрує з басейну Сіверського Дінця у Нижнє Подніпров’я й далі на захід, де разом із залишками місцевого сабатинівського населення утворюють білозерську культуру. Білозерські племена продовжують лінію розвитку іранського етносу[310].

Карта 15. Культури доби фінальної бронзи (XII—X ст. до н. е.).

Білозерська культура (І):

1 — Плавні — Будуржель; 2 — Озерне; 3—8 — Криничне, Залізничне, Ялпуг IV, Баннівка, Василівка, Кальчеве; 9 — Дзинілор; 10 — Приозерне І; 11 — Струмок; 12 — Баштанівка; 13 — Павлівна; 14—17 — Вишневе, Кочковате, Дивізія, Широке; 18 — Красна Коса; 19 — Чорноморка; 20 — Лямайське; 21 — Усатове; 22 — Воронівка П; 23 — Ранжеве; 24 — Тілігульський лиман; 25—27 — Балта, Посіцели ІІ, Сорокова Балка; 28—30 — Балта І, Гербине ІІ, Полянецьке І; 31 — Олександрівка — Крутянська ІІ; 32 — Новогригор’ївка; 33 — Показове; 34 — Миколаїв — Дикий Сад; 35 — Білозерна; 36 — Снігурівка; 37 — Кривий Ріг; 38 — Калантаїв; 39 — Дереївка; 40 — Волоське; 41 — Верхня Хортиця; 42 — Федорівна; 43—44 — Біленьке; 45 — Новоолександрівка; 46 — Зміївка; 47 — Берислав; 48—51 — Цюрупинськ, Раденьськ, Кардашинка І—III, Великі Копані І; 52 — Перотте; 53 — Збур’ївка; 54 — Широке; 55 — Брилівка; 56 — Каланчак; 57 — Чернянка; 58—60 — Лук’янівка, Нова Каховка; 61 — Каїри; 62 — Завадівка; 63—65 — Мала Лепетиха, Первомаївка, Ушкалка; 66—69 — Солоха, Білозерський лиман, Кам’янка-Дніпровська, Заповітне — Степний; 70 — Василівка — Лиса Гора; 71 — Запоріжжя — Вознесенка; 72 — Стара Огрінь; 73 — Соколове; 74 — Верхня Маївка; 75 — Чернеччина; 76 — Компанійці; 77 — Таранцеве (верхній шар); 78 — Іллічівка; 79 — Ямпіль — Усове Озеро; 80 — Слов’янськ; 81 — Безіменне II (комплекс 6); 82 — Кременівка; 83 — Новолипівка — Аккермень; 84 — Атманай; 85 — Сивашівка; 86 — Новотроїцьке; 87 — Сергіївська затока б; 88 — Фонтани; 89 — Таутай; 90 — Кірове. Чорноліська культура, ранній етап (II): 1 — Суботів; 2 — Імбек. Висоцька культура (III): 1 — Шкло; 2 — Терновиця; 3 — Черепин; 4 — Ріпнів; 5 — Неділиська; 6 — Липівці; 7—9 — Свірж, Гончарівна, Жуличі; 10 — Почали; 11 — Золочів; 12—14 — Тернопіль, Біла, Смиківці; 15 — Великі Вікнини; 16 — Висоцьке, Броди, Старі Броди, Кути. Лужицька культура (IV): 1 — Головне; 2 — Млинисько; 3 — Зимне; 4 — Вільхове (Ульвивок); 5 — Новоукраїнка (городище Варязьке); 6 — Червоноград (Новий двір); 7 — Скварява. 8 — Терновиця; 9 — Олесько; 10 — Вербень. Культура Гава-Голігради (V): 1 — Ужгород; 2 — Мукачів; 3 — Велика Паладь; 4 — Чопівці; 5 — Сільце; 6 — Арданове; 7 — Виноградове; 8 — Звенигород; 9 — Заліски; 10 — Ясенів; 11 — Смереківка; 12 — Верхня Липиця; 13 — Бовшів; 14 — Вікторів; 15 — Медина; 16 — Крилос; 17 — Підлужжя; 18 — Грушка; 19 — Корнич; 20 — Кливодин; 21 — Давидівці; 22—26 — Хартонівці, Шване-Золоте, Угриньківці, Касперівці, Лисичники; 27—33 — Голігради, Новосілка, Городок, Колодрібка, Михалків, Мельниця Подільська, Нижнє Кривче; 34 — Кудринці; 35 — Кадіївці; 36 — Жванець; 37 — Комарів; 38 — Остриця; 39 — Чернігівці; 40—42 — Магала, Нова Жучка, Рогізна; 43—46 — Городниця, Стрільче, Репужинці, Дорошівці; 47 — Хмільове; 48 — Федорівна; 49 — Увисла; 50 — Скала Подільська. Лебедівська культура (VI): 1 — Лебедівка; 2 — Хотянівка; 3 — Новоселки; 4 — Пивці; 5 — Савинки; 6 — Мазин; 7,8 — Плитовище; 9 — Козаровичі; 10 — Народичі; 11 — Житомир; 12 — Гостомель; 13 — Бірки; 14 — Погреби; 15 — Козинці — Загай; 16 — котлован Канівської ГЕС; 17 — Бобриця; 18 — Таценки.

Бондарихинська культура (VII): 1 — Бондариха; 2—5 — Брусівка, Діброва, Іллічівка, Ямпіль — Усове Озеро; 6 — Кибикінське; 7 — Оріхове-Донецьке; 8 — Лиман; 9, 10 — Студенок, Синичине; 11 — Андріївна; 12—14 — Імужівка, Зміїв, Артюхівка; 15 — Тимченки; 16 — Червоний Шлях; 17 — Залінійне; 18 — Бузівка; 19 — Гупалівка; 20 — Мале Перещепине; 21 — Полтава; 22 — Марки; 23 — Важенька; 24 — Ницаха; 25 — Хухра; 26 — Порубіжне; 27 — Уди; 28