Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

За звичкою Віта переглянула газету – раптом та мала для директора значення? Розчаровано поклала її до сміття – дата запевняла, що вийшов цей випуск десять років тому.

– Ти визначитися не можеш? – Співрозмовниця щосили намагалась докопатися до істини. – Чи кинула молодого симпатяжку заради симпатяжки з грошима?

Віта повернула газету. Десятиліття… Ні, в цьому кабінеті років зо три тому робили капітальний ремонт. «Сучасний вісник» точно з’явився тут пізніше.

Тобто це не випадковий випуск.

– Гей, знайшла щось цікаве, Курочкіна? Любовне листування нашого старого, ха-ха?

Січень, розпал новорічних свят. Час, коли річку повністю затягнуло льодом. Віта пробігла очима заголовки на першій шпальті. Політика, смертельне ДТП, відомий співак змінив орієнтацію…

– Альо, Курочкіна! Ти чим там займаєшся? – Маша не витримала невідомості і зволила перегнутись через стіл. – Що це? Стеллар завів дружка? Я тоді в школу ходила. А ти фанатка?

Довелося кивнути, не вдаючись до подробиць.

Потрібна стаття знайшлася на третій сторінці і займала всього три абзаци.

Нещасний випадок на річці. Дві пари гуляли по льоду, і одна з дівчат не помітила підмерзлу ополонку. Потерпілу намагалися витягнути, але лід пішов тріщинами і чоловіки здались. Зате свідки описували, як друга дівчина відважно кинулася рятувати першу, як впала у воду поруч із нею і як тягнула її з безодні. Не врятувала, але за геройство мер їй навіть грамоту вручив.

Звали безстрашну плавчиню Єлизавета Зотова.

«Щось не сходиться», – Віта ще раз перечитала статтю.

Розповідь Елли про Жені, що кинулася в річку за кулоном, суперечила цій сумній статті. Хтось відверто брехав… Чи прикрашав неприємну дійсність? У будь-якому випадку подія десятирічної давнини була аж ніяк не такою незначною, як її хотіли показати.

– О, які люди!

– Де? А…

Світлина в рамці. Віта вже заходила до кабінету директора, але ніколи не звертала уваги на фотографії. Вони здавались їй занадто особистим простором, щоб витріщатися на них під час робочої бесіди. А даремно. Варто було б придивлятися до навколишнього світу. Тоді дещо Віта зрозуміла б на кілька тижнів раніше.

Майже не сивий Олександр Петрович, усміхнений Віктор у камуфляжі, зовсім юна Елла без сліду косметики і Женев’єв – точно така ж, як минулого тижня. На задньому плані – річка, зелень, димок від шашликів. Давні щасливі часи… Тоді ці четверо були кращими друзями і, здавалось, ніщо не віщувало біди.

«Так ось чому мені надали відпустку на першу вимогу Віктора! Вони з Олександром Петровичем добре знають один одного. Плюс Елла з тієї ж компанії… Виходить, саме про цю четвірку розповідала стара стаття?» – подумала Віта, повертаючись до прибирання.

– Курочкіна! Ти глуха чи тупенька? Кажу ж, твій супермен намалювався! Дивись, щось зміюці презентує. З ювелірки?! Вбийте мене на місці! Кидай все і лети до нього! Такі чоловіки на дорозі не валяються!

***

23 березня, 12.00

вул. Лісова

– Партнере! Ти схожий на свиню! Що це за фокуси?

Заляпаний брудом з ніг до голови Тін зло блиснув очима.

– Ти сам послав мене порпатися в калюжі, Шарашко!

– О, так. Вибач, вилетіло з голови. Іншим займався. Уявляєш, дехто, кому я довіряв більше за життя, мене обманював. Ну чи не бяка, як каже Наталя?

Тін прямо в одязі заліз під душ і включив воду. Гарячої знову не було, але він відкрив кран повністю.

– Ти про що? – У злив текла чорна рідина з домішками багна. – Що не так?

– Про шаєннку ти мені розповів, угум. І про іншу. А що заважало тобі повідомити, що наш Віктор з ними ворогує? Принаймні з однією із них?

– Що?! – Тін повернув кран з такою силою, що той відпав.

Шарашка кинув йому рушник.

– Запізно зображати ображену невинність. Ти знав про це.

– Звідки?

– Від землянки! Думаєш, я повірю, що вона тобі не скаржилась?

Тін вискочив з ванної кімнати, залишаючи мокрі сліди.

– Коли, Шарашко?! Коли, по-твоєму, я міг з нею говорити?! Чи ти забув, що якщо вона наблизиться до мене, то помре?

– Це не заважає вам годинами базікати по телефону.

– Але не про Віктора!

Шарашка миролюбно підняв руки, показуючи: претензії вичерпані.

– Не гарячкуй, партнере. Можливо, я помилився.

– Помилився?!

– Ти знайшов кулон? Чи прийняв грязьову ванну виключно для задоволення?

– Не перекручуй! – Тін жбурнув рушник на ледь теплу батарею і потягнувся до шафи. – Що ти дізнався?! Що Женев’єв має проти Віти?

– Гарне запитання… Поки я цього не зрозумів. Але якщо ти приніс кулон, у нас з’явилося дещо вагоме. Женев’єв, так? Женев’єв Іроєн Лойс, через втечу якої Лієланд ледь не захлинувся кров’ю? Не ний, а переодягайся. Треба й мені познайомитися зі співвітчизницею.