Книги Українською Мовою » Війна Калібана 📚 - Українською

Читати книгу - "Війна Калібана"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Війна Калібана" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: ---. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 125 126 127 ... 150
Перейти на сторінку:
і просто дозволила цьому статися. Вона з великою вірогідністю скручувала свій смертний саван. В залежності від того як піде бій, ці кераміка, гума і сплави можливо утримуватимуть її труп до кінця віків.

Боббі розвернула зибраний торс і почала працювати над спиною. Довга вищербина на емалі нагадувала її жорстоке зковзання по ґанімедському льоду, коли монстр сам себе знищив прямо перед нею. Жінка узяла гайковий ключ, потім поклала його назад, тарабанячи по палубі кістянками пальців.

Чому ж тоді?

Чому монстр підірвав себе в тий момент? Вона запам’ятала як воно почало сунутись, з тіла виткнулись нові кінцівки і воно дивилося на неї. Якщо Пракс мав рацію, в ций самий момент система стримувань, яку встановили вчені Мао дала збій. І бомбу вони ж встановили, аби контролювати істоту на випадок виходу останньої з-під контролю. Але це просто посунуло питання трохи назад: чому контроль над психікою істоти було втрачено в такий важливий момент? Менґ вважає що процес регенерації це підходящий процес для виходу з ладу системи стримування. А її підрозділ поливав тварюку вогнем, поки вона рвала їх ряди. Не схоже що це завдавало монстрові шкоди, просто кожна рана призводила до вибухової активності в середині клітин істоти, чи що вона там мала на місто клітин, коли воно лікувалося. Кожна рана збільшувала шанси зірватися з повідця.

Можливо це й була відповідь. Не намагайся його вбити. Просто пошкодь його достатньо для того, аби програма почала давати збої і запустилося самознищення. Їй навіть не потрібно вижити, просто протриматись достатньо довго для того, аби пошкодити тварюку достатньо для того аби він не зміг відновитися. Все що їм потрібно це достатній час аби серйозно його зачепити.

Вона відклала в бік бронеплиту, над якою працювала і підхопила шолом. Пам’ять костюму все ще мала запис бою з відеокулемету. Комендор не переглядала його після Авасаралиної презентації для команди. Вона просто не могла.

Боббі підвелася і натисла кнопку на стіновій панелі зв’язку: - привіт Наомі? Ти в ходовій?

- Ага, - відповіла старпом, - тобі щось потрібно сержанте?

- Як вважаєш, ти можеш віддати команду «Росі» під’ єднатися до мого шолому? Я увімкнула радіо але він не бажає з’єднуватися з штатськими штуками. Це ж один з наших бортів, тож думаю «Росі» має потрібні коди і ключі.

Повисла павза, тож Боббі поставила шолом на верстак біля найближчого настінного монітору і чекала.

- Я бачу радіовузол який «Росі» назвав MCR MR Goliath III 24397A15.

- Це я, - відказала Дрейпер, - ти не могла б надіслати керування тим вузлом на панель в майстерні?

- Зроблено, - за секунду проговорила Наомі з динаміку.

- Дякую, - сержант відімкнулася. Їй знадобилося пів секунди аби відновити навички роботи з марсіянським військовим відеософтом і умовити систему працювати з простроченими алгоритмами розпакування даних. Після декількох фальшстартів, необроблене відео з відеокулемета почало програватися на стіні. Вона зациклила його на безкінечний повтор і вмостилася на палубі біля обладунків.

Закінчила стягувати болтами спинну броню і почала встановлювати торсовий блок живлення як раз коли закінчилося перше відтворення. Боббі намагалася не відчувати нічого з приводу зображення на екрані, не вкладати в нього жодного змісту або розглядати його як загадку, яку потрібно розв’язати. Вона просто зосередила увагу на роботі над костюмом, дозволивши підсвідомості перетравлювати дані з екрану.

Відволікання змусило її переробляти ряд операцій, але це не склало проблем. Дедлайну їй ніхто не встановлював. Закінчила під’єднувати блок живлення і головні двигуни. На ручному терміналі, який Боббі під’єднала до мізків костюму засвітилися зелені індикатори. На настінному екрані у файлі з її шолому, солдати ООН котилися до неї поверхнею Ґанімеду. Сплутані картинки, коли вона ухилялася. Коли картинка вирівнялась, обох землян і її друга Тева Гілмана не стало.

Дрейпер узялася за зібрану руку і почала під’єднувати її до торсу. Монстр ухопив бійця у подібному до її костюмі і швиргонув так, що вбив його. Не було жодного захисту від такої потужності, крім не потрапляти під неї. Вона зосередилася на руці.

Коли жінка знову підняла голову, відтворення почалося з початку. Монстр біг по льоду, переслідуючи солдатів ООН. Він вбив одного з них. На екрані Боббі відкрила вогонь, і увесь її підрозділ вчинив за її зразком.

Істота була швидкою. Але коли оонівець раптово відхилився, відкривши марсіянам сектор обстрілу, потвора відреагувала не так швидко. Отже можливо вона швидка при русі по прямій але не при русі вбік. Це може бути корисним. На екрані оонівця знову кинуту на рядового Гілмана. Істота реагує на постріли, на поранення, навіть якщо це її не уповільнює. Вона подумки повернулася до відео, на якому Голден і Амос витурювали істоту з вантажної палуби «Росі». Вона їх ігнорувала допоки Амос не почав стріляти, а потім вибухнула насиллям.

Але перша істота атакувала пост Оонівських військ. Тож до певної міри нею можна керувати. Віддавати накази. Не маючи наказів, вони, схоже, переходять в дефолтний стан накопичення енергії і знищення обмежень. Перебуваючи у цьому стані вони ігнорують майже все крім їжі і насилля. Наступного разу, коли вона зустрінеться з ним, (якщо його не буде нацьковано на неї примусово), вона може нав’язати йому свій хід сутички. Це також знадобиться.

Вона закінчила під’єднувати систему руки і перевірила її. Всі зелені вогники. Якщо вона навіть не впевнена на кого працює, то як мінімум не забула як робити свою роботу.

На екрані монстр кинувся в бік великого мека «Йоджимбо» і відірвав пілотський люк. Пілота Саїда було пожбурено геть. Знову, після роздирання. В цьому був сенс. Комбінація неймовірної сили і віртуального імунітету до балістичних уражень, як набір інструментів а також атака противника з послідуючим роздиранням його навпіл є досить ефективною стратегією. Кидання важких предметів на летальних швидкостях іде рука в руку з силою. Але кінетична енергія ще та сука. Броня може відбити кулю чи лазер, вона слугує прокладкою при ударах, але ніхто і ніколи не створив броню яка може відвести усю кінетичну енергію передану великою масою, що летить на високій швидкості. Як мінімум це буде не щось, що може одягнути людина. Якщо ти достатньо сильний, то контейнер для сміття ліпший за рушницю.

Отже коли монстр атакує, він біжить прямо на ворога, в намаганні зчепитися з ним, що найвірогідніше призводить до закінчення бою. Коли він не в змозі так вчинити, він починає кидати у опонента важкі предмети. Той що

1 ... 125 126 127 ... 150
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна Калібана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна Калібана"