Читати книгу - "Вовк-тотем"

й більше десятка — скільки може з’їсти ховрахів і зайченят, поки виросте? І ще, — навмисне підвищив інтонацію Улзій, — якби не було вовчих зграй, люди й худоба зазнавали б великого клопоту в випадку якогось природного лиха. Коли в степу випадають сильні снігопади, що буває раз на сто років, а то й більше, худоба починає масово дохнути, і коли сніг розтане, скрізь по степу валяються трупи, сморід від яких стоїть аж до неба. Якщо їх вчасно не поховати, від них може піти ще якась зараза, а коли в степу починається епідемія, то життя половини мешканців хошуну важко гарантувати. Однак якщо вовчих зграй багато, вони дуже швидко очистять степ від мертвої худоби, тож у тих місцях, де багато вовків, ніколи не виникає великих епідемій, зокрема і в Орхоні ніколи не було цього лиха. У давнину в степу відбувалося багато війн, за один бій могло загинути декілька десятків тисяч людей і коней. Хто ж тоді розбирався з такою кількістю тіл? А вовчі зграї! Старі люди кажуть, що якби в степу не було вовків, тут не могло б процвітати і скотарство. От скотгоспи на півдні — перебили своїх вовків, пасовища відразу й попсувалися, і вже не можуть займатися скотарством…

Бао Шуньґуй мовчав. Вершники виїхали на вершину одного з пагорбків і побачили внизу луки, від новенького зеленого покриву яких ударило в ніс запахом трави і квітів, а ще — трохи кислим запахом старої гнилої трави. Голосистий жайворонок, що висів десь у височіні, раптом упав на землю точнісінько по вертикалі й зник у заростях трави, але при цьому ціла зграйка інших жайворонків раптом випурхнула звідти й подалася навпростець у блакитне небо, де, швидко вібруючи своїми крильцями, так само зависла в повітрі, продовживши діалогом його пісню.

Улзій зробив глибокий ковток повітря й сказав:

— Тільки подивіться, яке гарне це пасовище! Воно таке ж, як і було тисячу років тому. Це — найпрекрасніший дикий степ у Китаї! Кочовики і степові вовки, щоб уберегти цей степ, воювали декілька тисяч років, і тільки тому його вдалося зберегти недоторканим до сьогоднішнього дня. У жодному разі не можна допустити, щоб у наших руках він помер…

— Ви повинні організувати спеціальні курси для молодих інтелігентів із кожної скотарської бригади, і викладати їм степознавство і вовкознавство, — сказав Чжан Цзіюань.

— Я ж уже звільнений кадровик, — похмуро сказав Улзій, — уже не маю права нічого організовувати. Ви краще приглядайтеся більше до старих скотарів, учіться у них, вони ще краще мене на цьому розуміються.

Коли вони проминули ще один пагорбок, Бао Шуньґуй нарешті заговорив:

— Старина У, твоїх почуттів до степу ніхто не буде заперечувати, а твої досягнення за ці десять з лишком років — тим більше. Однак твої ідеї відсталі. Все, що ти говориш, — це було раніше, нині часи змінились, настала епоха, коли Китай випробував атомну бомбу, тож підходити до проблем як у первісні часи — само по собі буде проблемою. З тих пір, як я прибув на це пасовище, я теж багато думав. Наше господарство за площею більше від повітів у внутрішніх землях, однак годує воно лише якусь тисячу людей — ще менше, ніж у якомусь селі по той бік муру. Це ж — таке марнотратство! Якщо ми хочемо збагатити партію і державу, ми повинні припинити вести таке відстале первісне кочове життя. Я теж провів тут на днях розслідування і виявив, що на півдні в нашому підприємстві є чимало чорноземів, ще й чималі клапті землі — по декілька тисяч му кожен, а один навіть сягає десяти тисяч му. Я копнув там залізною лопатою — шар землі товстий, іде глибше, ніж на два чи, і віддавати його під випас овець просто шкода. На зборах в аймаку я запитав думку спеціаліста із сільгоспбюро автономного району, він сказав, що на цих землях цілком можна сіяти пшеницю, тільки не потрібно відразу розорювати великі площі, і буде все гаразд: якщо почати із сотні му, а потім переходити до однієї-двох тисяч му, тоді пісок не вийде назовні.

Побачивши, що Улзій мовчить, Бао продовжив:

— Я також перевірив воду — із нею там дуже зручно: якщо прорити маленькі рівчаки, можна підвести для зрошення річкову воду. У нас на підприємстві достатньо коров'ячого й овечого гною — він вважається першосортним добривом. Я переконаний, що якщо там посіяти пшеницю, то вже в перший рік продуктивність цих полів буде вищою, ніж на Хуанхе, і за декілька років на нашому підприємстві сільське господарство також налагодиться, а згодом, хто знає, може, ще й перевершить за продуктивністю скотарське господарство. Тоді не тільки люди й худоба всього підприємства зможуть забезпечити себе зерном і фуражем, ще й зможуть допомогти державі. Нині в державі так не вистачає зерна, у місцях, де я народився, кожна родина недоїдає, щонайменше три місяці на рік їм бракує зерна. Коли я прибув сюди і побачив, що такий гарний чорнозем пустирює, а трава використовується лише один місяць на рік на їжу коровам і вівцям, у мене аж серце заболіло. Я планую зробити там декілька ділянок експериментальними, а коли все буде успішно, тоді повністю задіємо його. Я чув, що на півдні в кількох колгоспах пасовищ було недостатньо, тож вони покинули займатися скотарством і вирішили розмежувати плідні землі та зайнятися землеробством. Я думаю, що це і є єдиний шлях для монгольського степу.

Обличчя в Улзія раптом змінилося, і він, зробивши довгий видих, сказав:

— Я давно знав, що колись настане такий день. Люди в твоїх краях від початку не думали про перевантаженість степу, а думали тільки про те, щоб збільшити поголів'я худоби і ще про те, щоб докорінно винищити вовків, а коли худоба вигризла всю траву в степу, тоді вони почали піднімати цілину й займатися землеробством. Я знаю, що там, звідки ти родом, декілька десятків років тому були скотарські райони, а землеробськими вони є тільки трохи більше десяти років, але зерна там родинам не вистачає. Проте тут уже кордон, тож куди