Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

Міка підійшла ближче. Роззирнулася, вишукуючи якусь табуретку, закусила губу. Зовсім недавно обидва співрозмовники запропонували б їй місце, не роздумуючи. А тепер ні. Вона, хай їм грець, «своя». А на «своїх» ввічливість не поширюється. Хіба що на словах – не щодо комфорту.

– Боюся, від нього я не дочекаюся жодних звісток, – промовила, сідаючи на підвіконня за крок від губернатора.

Мавк заклопотано сплеснув руками:

– Звісно, ​​він зайнятий. Але для вас у нього завжди знайдеться час!

– Ми не розмовляємо, – обірвала Міка. – Тому я й прийшла до вас. У мене є ідея, а перевірити її нема з ким.

Він наморщив лоба, перевів погляд на нерухоме обличчя Керрейта.

– Рейн? – уточнив, ніби підозрюючи ще сотню причин для сварки.

«Ошукана довіра», – згадалася нічна розмова.

– Можна і так сказати.

– Це мине.

– Знаю.

Вони перемовлялися через голову Даріана, і губернатору це не подобалося. Він ледве стримувався, щоб не відсунутись убік. Мимоволі барабанив пальцями по столу, дивився лиш на Мавка і постукував каблуком.

Але терпів.