Читати книгу - "Мій Герой. Зцілення коханням, Юлія Вестор"

— Така собі мотивація.. Хіба людина не повинна завжди намагатися зробити своє життя і близьких кращим, зручнішим?

Може ти не кращий і помилок наробив. Та в тебе принаймні власної родини не було, яка б від тебе залежала. — І я вважаю, що зробити помилку на війні чи сидячи вдома - то дуже різні речі.

— Це наші батьки і їхнє життя, і їхній вибір. І не нам їх засуджувати.

— Але й виправдовувати немає сенсу, бо ніколи не навчишся не йти їх кривими кроками. Ти ж батька за випивку виправдав, бо сам балувався лайном. Чи не так?

— Я його люблю і чиста копія його.

— В яких аспектах людина гарна, коли дитина мала запам'ятовує його з чаркою? Не сміши.

— Ніколи не бачив його з чаркою.

— Чого ж ти казав, що він пив? Не вірю тобі зараз. Раніше вірила. Та й мама твоя не заперечувала, що батько пив. Ти просто виправдовуєш його. 

— Не лізь мені в голову.  Набридла. Своїм аналізом. Шкодую, що ти вчителька і психологією захоплюєшся, краще б кулінарією. Не звикну до твоїх лекцій, ненавиджу тебе за це. За те, що "лікуєш" мене.

— Ну вибач, що я хочу для тебе кращого. Вибач, що бачу в тобі краще.

— Хочу, щоб ти теж трохи змінилася. Перестала аналізувати все.

— Коли в твоїй голові сміття не залишиться, мені нічого буде звідти вимітати - і буде значно комфортніше.

— Це моя свідомісь, не лізь сюди. Мені пора...

— Гарного дня!

         Розумію, що далеко зайшла. Юля б не схвалила мій тиск на психіку чоловіка. Але розумію, що для мене дитинство стало щепленням від поганих звичок, а для Андрія швидше виправданням. Я відрізала від своєї душі тих рідних, хто вчиняв зле. А Андрій приймає, виправдовує, отже приймає й помилки. А я хочу розв'язати той зв'язок. Не перевіряти і не гадати, що було чи чого не було в його житті. Які зі слів були вигадками, а які правдою. Але потребую знати, що подібного ніколи не буде в нашому спільному житті. Що я можу й надалі довіряти йому і залишати з ним сина. Для мене зараз мова про безпеку. А це ж перше правило. І за нього я ладна воювати навіть з коханим. Воювати, щоб залишитись з ним, а не вимушено піти через брак довіри і відчуття небезпеки, що він сам і створив колись вчинками, а на днях й словами.