Читати книгу - "Твори в 4-х томах. Том 2"

— Ковтни, — сказав я йому й побачив, як він схопив пляшку і приклався до неї.

Я повернувся на корму.

— Гаразд, — сказав я. — Нехай шестеро переходять сюди.

Хоч хвилі були невеликі, містерові Сінгу й кубинцеві-весля-

реві доводилося напружуватися, щоб удержувати човен на місці й не давати битись об борт. Я почув, як містер Сінг сказав щось по-своєму, й усі китайці полізли до нас на корму.

— По одному, — сказав я.

Він знову щось сказав, і тоді шестеро китайців вервечкою вилізли на корму. Вони були різні заввишки й завтовшки.

— Проведи їх до каюти, — сказав я Едді.

— Прошу сюди, джентльмени, — сказав-Едді. Хай йому чорт, видно, цього разу він таки добряче приклався.

— Замкни каюту! — сказав я, коли всі вони ввійшли всередину.

— Слухаю, сер, — сказав Едді.

— Я поїду по решту, — сказав Сінг.

— Гаразд, — відповів я йому.

Я відштовхнув їх, і хлопець повеслував до берега.

— Слухай-но, — сказав я Едді,— відірвися від тієї пляшки. Ти вже й так хоробрий.

— Слухаю, капітане, — сказав Едді.

— Та що з тобою?

— Мені це діло до вподоби, — сказав Едді.— Кажеш, треба просто відвести його великим пальцем?

— От чортів п'яниця, — відповів я. — Дай-но і я ковтну.

— Більше нема, — сказав Едді.— Не сердься, капітане.

— Слухай. Тепер пильнуй і тільки побачиш, що Сінг вручив мені гроші — повний уперед.

— Слухаю, капітане, — сказав Едді.

Я намацав другу пляшку, взяв штопор і витяг корок. Добре сьорбнувши, я повернувся на корму, загнав корок у шийку й сховав пляшку за двома обплетеними бутлями з водою.

— Містер Сінг повертається, — сказав я Едді.

— Так точно, сер, — сказав Едді.

Човен із хлопцем-веслярем знову підплив до нас.

Вони зайшли з корми, й цього разу я почекав, поки вони вхопляться самі. Містер Сінг ухопився за встановлений поперек корми коток, по якому ми витягували в човен велику рибу.

— Нехай піднімаються, — сказав я. — По одному.

Ще шестеро різнокаліберних китайців вилізли на корму.

— Відімкни каюту, й нехай заходять, — сказав я Едді.

— Слухаю, сер, — сказав Едді.

— Замкни каюту.

— Слухаю, сер.

Я побачив, що він знову став за штурвал.

— Ну що ж, містере Сінг, — сказав я. — Давайте подивимося на решту.

Він сунув руку в кишеню й простяг мені гроші. Я схопив Його руку разом з грошима, а коли він поточився вперед, висмикнув його на корму й другою рукою вхопив за горло. Ту ж мить я відчув, як човен здригнувся й пішов, набираючи швидкість, і хоч я був зайнятий містером Сінгом і перед очима в мене борсався й тіпався його тулуб, крізь те тіпання я ще встиг помітити, що кубинець стоїть у себе на кормі з веслом у руці й дивиться нам услід. А містер Сінг борсався й тіпався дужче, ніж дельфін на остені.

Я заломив йому руку за спину й смикнув угору, та, видно, Перестарався, бо відчув, як вона вискочила із суглоба. Коли рука вивихнулася, містер Сінг якось дивно крекнув, подався всім тілом уперед і, хоч я тримав його за горло, вкусив мене За плече. Я ж, відчувши, що права рука його викручена, випустив її, бо він однаково вже не міг нею діяти, й ухопив його обіруч за горло. Містер Сінг з повислою рукою борсався, скажу 4: вам, точнісінько як риба. Але я кинув його вперед на коліна, вп'явся великими пальцями в горло по обидва боки борлака й загнув назад, поки не хруснуло. І не думайте, що хруст той Тихий і що його не чути.

Він затих, я потримав його так ще якусь хвилину, а тоді поклав на корму. Він лежав у своєму гарному костюмі горілиць, непорушний, і ноги його звисали в кокпіт; так я його й залишив.

Я зібрав з настилу кокпіта гроші, підійшов до штурвала, ввімкнув лампочку над компасом і полічив їх. Потім узявся за Штурвал, а Едді звелів пошукати на кормі залізяки, що правили нам за якір, коли ми ловили на донку над кам'янистим дном, там, де справжнім якорем не хотілося ризикувати.

— Не можу я там нічого знайти, — сказав Едді. Він боявся Підходити до містера Сінга.

— Тоді ставай за штурвал, — сказав я. — Бери геть од берега.

Знизу, з-під палуби, чути було якусь руханину, але тих я не боявся.

Я знайшов те, що мені було треба, — пару підходящих залізяк зі старого вугільного причалу в Тортугас — і волосінню прив'язав їх до кісточок містера Сінга. Потім, коли ми відійшли за милі дві від берега, я опустив його за борт. Він плавно зісковзнув за борт по котку. Я навіть не подивився, що у нього в кишенях. Мені не хотілось обшукувати його.

Корма була трохи забризкана кров'ю, що витекла з його носа й рота, і я зачерпнув відром води — на тій швидкості відро мало не висмикнуло мене за борт, — узяв скребло й вишарував настил.

— Притиш хід, — сказав я Едді.

— А як спливе? — сказав Едді.

— Там, де я його скинув, глибина сажнів сімсот, — сказав я. — І пішов він на самісіньке дно, а це, брате, неблизька путь. Він спливе аж тоді, коли його розіпруть гази, але на той час його віднесе течія й поклюють рибки. Нехай містер Сінг тебе не обходить.

— Що він тобі зробив? — спитав мене Едді.

— Нічого, — сказав я. — Мені ще зроду не траплялося такого поступливого клієнта. Я весь час боявся якоїсь каверзи.

— За віщо ти вбив його?

— Щоб не довелося вбивати дванадцятьох інших китайців, — відповів я.

— Гаррі,— сказав він, — дай мені випити, бо зараз на мене нападуть дрижаки, я вже відчуваю. Мене аж замлоїло, коли я побачив, як у нього голова метляється.

Я дав йому випити.

— Аз тими китайцями як? — спитав Едді.

— Треба спекатись їх якнайшвидше, — відповів я. — Поки вони не засмерділи мені каюту.

— Де ж ти збираєшся їх висадити?

— Десь отут, на довгому пляжі.

— Завертати до берега?

— Завертай, — сказав я. — Тільки на малих обертах.

Ми пройшли на малих обертах над рифами, і я побачив світлу смугу піщаного пляжу. Над рифами там досить глибоко, а зразу за ними починається піщане дно, яке положисто піднімається до берега.

— Іди на ніс, будеш казати глибину.

Він почав міряти глибину жердиною, щоразу показуючи рукою, що можна йти вперед. Потім повернувся й зробив знак зупинитись. Я дав задній хід.

— Близько п'яти футів.

— Треба заякоритися, — сказав я. — Коли щось піде не так і не встигнемо знятись — будемо рубати канат.

Едді заходився попускати канат і закріпив його, коли якір загруз. Човен розвернуло кормою до