Читати книгу - "Апостол черні"

95

С. 255 — пісня «У сусіда хата біла…» — це українська народна пісня, яка належить до тематичної групи пісень про кохання.

У пісеннику наводиться такий її варіант:

У сусіда хата біла,

У сусіда жінка мила,

А у мене ні хатинки,

Нема щастя, нема жінки. (2 р.)

Є у мене сусідонька —

Люба, мила дівчинонька.

Та не знаю, що робить,

Бо боюсь туди ходить. (2 р.)

Сідлай, хлопче, вороного,

А собі бери другого,

Та поїдем погуляєм,

У сусіда побуваєм! (2 р.)

«Будь здорова, сусідонько,

Люба, мила дівчинонько,

Ой яка ж ти гарнесенька,

Як сніжечок, білесенька!» (2 р.)

«Годі, годі жартувати,

Ось іде і стара мати!»

«Ой здорова будь, матусю,

Я приїхав по Ганнусю! (2 р.)

Ой здорова будь, матусю,

Я приїхав по Ганнусю,

Хочу буть тобі ріднею,

Ти будь ненькою моєю!» (2 р.)

(З кн.: Народні перлини: Українські народні пісні / Упоряд., вступ. сл. М. Стельмаха. — К.: Дніпро, 1971. — С. 253).

96

С. 257 — Шуберт Франц Петер (1797—1828) — австрійський композитор. Основоположник романтичної пісні-романсу, лірико-романтичної симфонії, фортеп’янної мініатюри лірико-психологічного змісту. Пісенні цикли — «Прекрасна мельничиха» (1823), «Зимовий шлях» (1827), «Лебедина пісня» (1828). Перу Шуберта належить ряд пісень: «Форель», «Баркарола», «Вечірня серенада», «Ave Maria».

У романі О. Кобилянської «Апостол черні» названо пісню «Вільшаний цар» Франца Шуберта. Ця пісня написана на слова Й.-В. Гете. У літературі трапляється під різними варіантами назви. Українською мовою цю баладу Й.-В. Гете переклали П. Куліш «Вільшаний цар», Б. Грінченко «Лісовий цар», Д. Загул «Вільховий король», М. Рильський «Вільшаний король».

Для кращого розуміння наводимо баладу Й.-В. Гете «Лісовий цар» у перекладі з німецької мови Бориса Грінченка.

Лісовий цар

Хто їде в негоду тим лісом густим?

То батько, спізнившись, і хлопець із ним,

Обнявши малого, в руках він держить,

Його пригортає, його він пестить.

— Чом личко сховав ти, мій синку малий?

— Ой тату! Чи бачиш? — Он цар лісовий:

У довгій кереї, в короні… дивись!

— То, синку, тумани навкруг простяглись.

«Мій хлопчику любий, до мене сюди

На луки зелені ти гратись іди,

В моєї матусі є пишні квітки,

Гаптовані злотом тобі сорочки».

— Ой тату, він кличе на луки рясні,

І квіти, і злото дає він мені.

— Нема там нічого, мій синочку. Цить!

То вітер між листям сухим шелестить.

«До мене, мій хлопче, в дібровах густих

Дочок уродливих побачиш моїх,

Вестимуть таночок і будуть співать,

Співаючи, будуть тебе колихать».

— Ой тату, мій тату, туди подивись:

В танку королівни за руки взялись…

— О ні, усе тихо у темряві там:

То верби старії схилились гіллям.

«Мене, хлопче, вабить урода твоя:

Чи хочеш-не хочеш, візьму тебе я!»

— Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!

Він давить, він душить, він тягне мене!..

Наляканий батько не їде — летить…

А хлопець нудьгує, а хлопець кричить.

Добіг він додому і дивиться він:

В руках уже мертвий лежить його син.

(З кн.: Гете Й. В. Твори / Переклад з німецької; Вст. ст. Г. Кочура, прим. М. Лукаша. — К.: Молодь, 1969. — С. 54).

97

С. 257 — Кембрідж — місто у Великобританії, в Англії, на ріці Кемі. Адміністративний центр графства Кембріджшир. Відомий насамперед своїм університетом. Кембріджський університет засновано у 1209 р. У XVI ст. одним із попечителів університету був Томас Мор. Складається з коледжів, які являють собою окремі корпорації з самоуправлінням.

98

C. 270 — «[…] обриси старого, виробленого з дерева, почорнілого Хреста-Спаса […]» — йдеться про ряд ікон, які зберігалися в домі отця Захарія. Зокрема, старовинна, почорніла від часу ікона Самого Бога, Христа Спасителя. У храмі — в іконостасі і на стінах, і вдома — на покуті — знаходяться святі ікони (образи), перед якими моляться.

Нерукотворний образ Спасителя виник тоді, коли Ісус, вмившись, витер пречистий лик свій рушником і на рушникові виникло Його зображення, яке передали хворому князю Авгару. Коли хворий князь помолився перед цим нерукотворним образом Спасителя, то зцілився від хвороби.

Молитися треба не іконі, а Богові, який на ній зображений.

99

С. 270 — ікона Пресвятої Богородиці

Окрім образу Христа Спасителя, зображують на святих іконах Божу Матір, святих ангелів і святих людей. Але молитися їм потрібно не як Богові, а як близьким до Бога, що догодили Йому своїм святим життям.

З любові до грішних вони моляться за них перед Богом. Образ Божої Матері, написаний учнем Господа Лукою, зберігся. Існує переказ, що Мати Божа, побачивши своє зображення, сказала: «Благодать Сина Мого буде з цією іконою». Велика й милосердна заступниця за християн, Мати Божа ближча всіх до Бога. Заради її материнської любові і молитов Бог багато прощає і часто допомагає.

100

С. 270 — картина з хустиною до св. Вероніки

Свята Вероніка була донькою багатої антіохіанки Домніни. Вона, разом із матір’ю та сестрою Прасдокою, заради любові до Господа, щоб не потрапити живцем у руки ворогів, добровільно обрали загибель, кинувшись у річку. Ці святі мучениці були похвально оцінені святим Іваном Златоустам у його «Слові».

101

С. 270 — богослужебні книги, богослужбові книги — книги, які використовуються для богослужби. Перше місце серед богослужбових книг займають Євангеліє, Апостол і Псалтир. Ці книги взяті із Святого Письма — Біблії, — тому називаються священно-богослужбовими.

Служебник, Часослов, Требник, Книга молебних піснеспівів, Октоїх, Мінея місячна, Мінея загальна, Мінея святкова, Тріодь постова, Типікон, або Устав, Ірмологій і Канонік — книги, складені на основі Святого Писання і Святого Передання отцями і вчителями церкви і називаються церковно-богослужбовими.

102

С. 270 — статуя св. Анни — свята праведна Анна була молодшою дочкою священика Матфана, з роду Аарона. Її чоловіком був святий праведний Йоаким (Яким), з дому царя Давида. Подружжя дуже довго, до глибокої старості не мало дітей. І тільки після слізних молитов, строгого посту ангел возвістив їм, що у них народиться донька Марія, яка стане Богоматір’ю.

Анна і Йоаким названі церквою Богоотцями, бо вони були предками Ісуса Христа по плоті. Свято зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці припадає на 22 грудня (за н. ст.) і 9 грудня (за ст. ст.). Цей день особливо шанують жінки, які готуються до материнства.

103

С. 277 — Львів — місто в Західній Україні, на ріці