Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Між орлами і півмісяцем 📚 - Українською

Читати книгу - "Між орлами і півмісяцем"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Між орлами і півмісяцем" автора Андрій Хімко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 128 129 130 ... 149
Перейти на сторінку:
до вас, генеральних,— запевнив,— доки і ви слухатиметеся нас, яко холопи цареві, віритимете нам і нашим глаголам, яко писанію Божому, мислитимете, яко ми мислимо, і звелимо вам утримувати нас отак же гостинно та щедро, як оце ви мене тепер почтуєте, а сірому свою зрівняєте і в гараздах, і в покорі з нашою. Коли ж ні, як отой паскудний миргородський полковник, і наказний гетьман Григор Лісницький, що хвалиться опікунством,— погрозився боярин кулаком Виговському,— коли станете негостинними, нещирими, нещедрими, неслухняними та ворохобними, то конче зробитеся нашими заклятими і запеклими недругами і ворогами. А це змусить нас витоптати вас так, як витоптують підніжну траву косяки наших коней! Цей звичай, хай буде вам знано, незмінний до всіх,— продовжив Хитрово.— Тому по-братськи раджу вам не ставати цареві і нам, боярам, у супротив і завади, коли хочете лишитися живими на світі, бо будете всі там, де Гаркуша, і Лисовець, та шалений ваш Іван Нечай. А як же ви думали?! Ось ми укладемо унію із Польщею і Литвою, і тоді під скіпетром нашого батюшки-царя ви пізнаєте нас! Ха-ха-ха-а! Хо-хо-хо-хо-о!» — закінчив Хитрово реготом свою п'яну мову...

Присутні, поклавши п'яного боярина на сон, пересварилися. Одні вважали, що мова Хитрово є погрозою царя всім старшинам, інші бачили в його словах лише порожнє, не варте уваги бахвальство, а треті — заховану, доброзичливу пересторогу. До останніх належав і сам Виговський, хоч і був собі на умі. Тепер не було сумніву в долі Гаркуші, Лисовця, Івана Нечая, Наума Дороша та багатьох інших. Як не сперечалися, а так ні до чого й не дійшли, хоч кожний із присутніх для себе і зробив висновок.

За два-три тижні і про погрозу Хитрово, і про недвозначні натяки вивідці-стряпчого Дмитра Рогозіна, передані в Вужині сотникові Лук'янові Шпакові, отаманові Власові Індику та війтові Аврамові Скорині, знала вся Україна.

Січовики і капулівчани майже щодень в морози приймали у себе «біглих» московитів і давали їм за звичаєм харч і притулок. Почувши про оті ніби вітрами та морозами принесені вісті, Домнину хату перестали полишати стурбовані подіями односельці.

Наказний сотник і отаман в селі Панько Книш, отець Прокіп Чечіль, війт Захар Мазур, суддя Ритор Квач та сільський скриб Прохір Лихолай тепер часто з Домниної хати і обідати не ходили: або брали їжу з собою, або обходилися юшкою, яку Архипко, наловивши риби на промоїнах, варив їм під доглядом Сірка чи батька Дмитра.

Не дивно, що сходки були такими довгими, суперечливими і тарабанними, бо ж і новини, що доходили у Січ і Великий Луг, були такими. Набирала сили нова війна за Україну і не лише «наказного» Виговського, а й чотирьох сусідніх держав. Не було дня в погоду і непогоду, щоб до Чигирина не прибував якийсь посланець з супроводом, не було і тижня, щоб не обмінювалися між собою трактуваннями високі сусідські двори, і основою в обмінах, коли не прямо, то посередньо була Україна. Навіть майбутнє далеких миролюбивих свеїв прямо залежало від долі України... В Чигиринськім гетьманськім замку поселились знову напостійно посли чотирьох держав-сусідок...

Чільні вельможі у Варшаві і Вільні: Потоцький, Любомирський, Чернецький, Сапега та інші вирішили, як крайність, кинути від імені круля Яна-Казимира козирну карту, кінцево зрозумівши, що без неї Україна програна, а відтак і решта русинів не тепер, то в четвер буде звільнена. Русинів під Польщею і під Литвою та Туреччиною, в Молдові, Кілії й Добруджі, свідомих своєї єдності і рідності з русинами в Гетьманщині, Слобідській Україні чисельно тоді ще було майже стільки, скільки істинних ляхів, литвинів і московитів разом! Де ж то можна було допустити їх до всебічного звільнення і об'єднання в державу?!

Виговському та генеральній старшині, як і Січі, магнатські посланці привезли запевнення, що круль, сейм і чільні регіментарі та воєводи королівства Польщі та Литви, співчуваючи становиську в Україні та уболіваючи її долею в прийдешньому, в братській доброзичливості пропонують «навічне становисько удільно-незалежного Великого князівства Русинського, рівного федерально польському і литовському із одноразовим урівнянням прав генеральних осіб, козацьких полковників і іних служців та канцеляристів з польськими і литовськими рангами аж до надання їм старосте, а генеральним сотникам, всіляким скрибам і кращим козакам — шляхетських та іних владних станів і вольностей, як і самому гетьманові — первосенаторське регіментарство, однозначне в усьому із литовським гетьманом...»

Це послання було пострілом бомбарди навіть для закутків русинських, а не те що Гетьманщини. В Слобідській Україні цар Олексій об'явив нові пільги і для викітців в Ко-Лугах, Ковельську та інших місцях осідства, прикликані в Київ дяки були негайно відкликані в Слобожанщину, а митрополит Київський і Галицький Діонісій Балабан — об'явлений недоторканною особою, як і всі соборно-церковні та монастирські обителі із маєтностями під ним. Посланці, що мали організувати перепис поспольства для оподаткування, анулювались і відзивались, царські посли говорили лише українсько-русинською говіркою і обіцяли від імені царя «всім вірним Переяславському трактатові чільцям боярство, маєтності, царську милість і для спадкоємців... Торгівцям більше не буде», обіцяли, «жодних митних ущемлень»!.. Не залишились байдужими й інші сусіди. Хан відмінив похід орди в Україну! Султан дав їй обітницю свого покровительства...

Дійшло до капулівчан із Січі й те, що Пушкар зі своїми прибічниками, дізнавшись про оте все, та не дочекавшись своїх перших посланців від царя, зіткнувшись під Прилуками із попередженим полковником Петром Дорошенком, вернувся в Полтаву і спішно послав до царя полтавського сотника Саву Яковенка із другим доносом, а цар із свитою, затримавши в себе і його, нагально направив у Чигирин друге посольство із багатим ясаком «для перевірки стану на місці» і Косагова — із щедрим «жалуванням» у Січ... А один із польських посланців, Зигмунд Пшилевський, проговорився в конфіденціальній розмові про те, що «Українське князівство буде в межах всіх русинських земель,— під Польщею, Литвою, де не були б вони!..»

Надворі тріщали рідкісні морози, лопала крига на руслі, а в Домниній хаті-збірні на сходці стояла спека, бо було про що говорити, перемелюючи та пересіваючи все навколишнє. Особливо тими новинами переймалися Дмитро Прихідько та Сірко, який неждано-негадано отримав привезеного якимось

1 ... 128 129 130 ... 149
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між орлами і півмісяцем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Між орлами і півмісяцем"