Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Темний ліс 📚 - Українською

Читати книгу - "Темний ліс"

883
1
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Темний ліс" автора Лю Цисінь. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 128 129 130 ... 177
Перейти на сторінку:
не мільйони кілометрів. У чорному безмежжі космосу пошуковий корабель не зможе відшукати таку невеличку й тьмяну ціль… Але так чи інакше ми повинні щось придумати.

— А ми тут до чого? Хай флот і вигадує варіанти.

Генерал важко розвернувся в його бік:

— Докторе, ви маєте правильно розуміти, що відбувається: ЗМІ байдуже, що це не наша провина. Функція спостереження за переміщеннями зонда в глибокому космосі покладалася на команду телескопа імені Фіцроя-Рінгера, і якщо ви сподіваєтеся вийти сухим із води, це не вдасться — готуйтеся до гарного цеберка помиїв і на вашу голову.

Кен деякий час мовчки плавав у невагомості перпендикулярно до генерала, аж поки запитав:

— Що ми маємо просто зараз за орбітою Нептуна?

— Флот, напевно, нічого. Земля… — генерал попросив чергового офіцера дізнатися. Незабаром стало відомо, що чотири великі кораблі Організації охорони довколишнього середовища ООН перебувають на орбіті Нептуна. З них на початковому етапі проекту «Туманна парасолька» були запущені три невеличкі розвідувальні кораблі для стеження за переміщеннями трисоляріанського зонда.

— Вони там, аби збирати маслянисту плівку? — запитав Кен і отримав ствердну відповідь.

Поклади маслянистої плівки були відкриті на кільцях Нептуна нещодавно. За надвисоких температур ця плівка перетворюється на газ, який швидко дифундує[67] і згодом у міжзоряному просторі конденсується в наночастинки, перетворюючись на космічний пил. Маслянистою плівкою цю речовину називали через високий ступінь ди-фузності під час переведення в газоподібний агрегатний стан: незначна її частка утворювала безліч космічного пилу, так само, як крихітна краплина олії здатна розтікатися поверхнею води шаром завтовшки в одну молекулу.

До того ж пил, утворений із цієї плівки, мав і ще одну важливу характеристику: на відміну від іншого космічного пилу, масляниста плівка важко розсіювалася під дією сонячного вітру. Саме завдяки відкриттю цієї речовини й стала можлива реалізація проекту «Туманна парасолька». Згідно з ним в результаті ядерних вибухів відбуваються реакції, що призводять до випаровування та дифузії в космічний простір речовин маслянистої плівки з утворенням хмари масляно-плівкового пилу між Сонцем і Землею. Це призводить до послаблення сонячної радіації, що сягає поверхні Землі, отже, дає змогу сповільнити глобальне потепління.

— Пригадую, що в довоєнні часи біля орбіти Нептуна розмістили зоряно-водневу бомбу. Вона досі там? — знову поцікавився Кен.

— Так. Плюс ще якусь кількість прихопили з собою кораблі проекту «Туманна парасолька», щоб видобувати поклади на Нептуні й супутниках. Але скільки їх, я достеменно не знаю.

— Думаю, цього вистачить, — схвильовано мовив Кен.

Як і передбачав Обернений Рей Діас два століття тому, зоряно-водневі бомби, створені для його плану захисту Землі, набули неабиякої популярності, хоча їхнє практичне застосування в Битві Судного дня й залишилося під питанням. Країни, готуючись до міжпланетних воєн людства, виготовили загалом близько 5000 зарядів. Пік виробництва припав на часи Великого занепаду, коли найбільше відчувався брак ресурсів, передусім харчових, і міжнародні відносини були вкрай напруженими, а людство стояло на межі глобальної війни.

Із настаннями нової ери людських відносин потреба цієї жахливої зброї відпала, й хоча формально вона залишилася власністю деяких країн, увесь арсенал, крім незначної кількості зарядів, витрачених на терраформу-вання планет, відіслали на зберігання в космос. Більшість зарядів розмістили по периметру Сонячної системи таким чином, щоби їх можна було використати як додаток до палива космічних кораблів, що вирушають у далекі мандрівки. Але згодом від цієї ідеї відмовилися, тому що процес деактивації й переробки ядерного заряду такої потужності виявився вкрай складним.

— Ви думаєте, це спрацює?! — запитав Робінсон, очі в якого палали. Картав себе за те, що така проста ідея не спала на думку йому самому, й тепер на скрижалі історії потрапить ім'я Кена.

— Ми не дізнаємося, поки не спробуємо.

— Якщо спрацює, то на вашу честь станція імені Фіцроя-Рінгера завжди обертатиметься з такою швидкістю, за якої сила тяжіння дорівнюватиме земній.

* * *

— Це найбільший рукотворний об'єкт в історії, — сказав командир космічного корабля «Блакитна тінь», вдивляючись у темну порожнечу космосу. Намагався переконати себе, що бачить хмару пилу, але не бачив нічого.

— Чому вона не сяє на сонці, як хвіст комети? — запитав пілот.

Уся команда «Блакитної тіні» складалася лише з двох осіб. Пілот добре знав, що щільність цієї хмари пилу така сама незначна, як і в хвоста комети, тобто близька до значення вакууму, створюваного на Землі в лабораторних умовах.

— Можливо, тут сонячне світло вже заслабке, — командир глянув у напрямку Сонця: з місця їхнього розташування — в холодному неживому просторі між орбітою Нептуна й поясом Койпера — Сонце мало вигляд великої зорі й розгледіти обриси диска було вже складно. Такі самі бліді тіні відкидали їхні постаті на обшивці кабіни. — Крім того, хвіст комети видно лише з певної відстані, а ми перебуваємо просто на межі хмари.

Пілот сумлінно спробував змалювати в уяві гігантську розріджену хмару. Кілька днів тому їм з командиром пощастило на власні очі побачити розмір цієї хмари ще в твердому агрегатному стані, коли до їхнього сектора дістався з бази, що біля Нептуна, громіздкий космічний корабель «Тихий океан» і скинув п'ять посилок. Першим із вантажного відсіку вилетів на світ Божий циліндр завдовжки п'ять метрів і півтора в діаметрі — зоряно-воднева бомба довоєнних часів. Згодом роботизована рука-маніпу-лятор виволокла чотири великі сфери діаметру від 30 до 50 метрів — контейнери з «масляною плівкою», добутою на кільцях Нептуна. Обережно розставивши їх колом за кілька сотень метрів від бомби, «Тихий океан» відлетів на базу.

Детонація зоряно-водневої бомби народила на світ невеличке сонце, що заходилося заповзято ділитися світлом і теплом із холодною безоднею. Розташовані довкола нього сфери випарувалися за мить, а пари «масляної плівки» швидко дифундували в усіх напрямках під дією тиску світла, що спалахнуло після детонації бомби. Зрештою, охолонувши, «масляна плівка» опала незліченними крихітними часточками, що утворили хмару пилу діаметру 2 мільйони кілометрів — більшого за діаметр Сонця.

За місце для утворення хмари пилу обрали ділянку космосу, де з найбільшою вірогідністю можна було очікувати появи трисоляріанського зонда, якщо виходити з розрахунків траєкторії його руху до припинення роботи двигуна. За задумом доктора Кена й генерала Робінсо-на, отримавши дані про точку проходження зонда крізь штучно створену пилову хмару й співставивши їх із останнім відомим місцем його перебування, можна точніше визначити траєкторію руху апарата, а отже, й задуми ворога.

«Тихий океан» доправив вантаж і повернувся на базу біля Нептуна, а три дослідницькі суденця залишилися,

1 ... 128 129 130 ... 177
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темний ліс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Темний ліс"
Nazar Бандіт
Nazar Бандіт 25 грудня 2023 21:57

Цікава та динамічна книга, це фактично моє знайомство з жанром наукової фантастики і я не розчарований, концепція "Темного лісу" цікава та моторошна одночасно.. Всесвіт великий і живий але краще цього не знати)

Книга 9/10