Читати книгу - "Проклята наречена і таємниці Пагорбів, Олена Гриб"

– Гризня!

Кролик докірливо настовбурчив вуса і цапнув князя за ногу.

– Крячі! – вигукнув хтось на відстані.

Джі Лін підняв очі до неба і з невчасним проблиском радості зрозумів,, що чутки про винищення болотяних кряч були, м’яко кажучи, перебільшені.

Зграї птахів прямували до фортеці. Оглушливе «Р-ряч» ще не заполонило все довкола, але князь знав, на що здатні ці тварюки.

Їх привабила магія. Не жалюгідні крихти, що таїлися в амулетах (у цих місцях магія просочила навіть саму землю), а вивільнена сила, що змела барак як картковий будиночок.

«Саме час побігати», – майнула приречена думка.

Долаючи біль у нозі, Джі Лін сперся на рушницю. Подумав про те, що померти через необережне поводження зі зброєю буде прикро, і кинувся вперед. Не під захист руїн фортеці – на відкритий простір, де лежав Ренс і голосила руда обірванка.