Читати книгу - "У полоні Еміратів, Zhelizna"

- Я боюся, що у мене не вийде. 

- Ви маєте себе опанувати, бо від цього буде залежати ваше життя. Ніхто не має знати, що тут відбулося цієї ночі. Нехай Аллах пробачить ваші гріхи - це були останні слова, які мені сказала жінка, перед тим як вийти. 

Маліка залишила мене саму в спальні і мені стало непособі від тіла, що почало холонути біля вікна. Зараз я мушу зібратися, бо від цього залежатиме моя подальша доля. Я маю примарливу надію на свободу, але якщо щось зроблю не так, то просто опинюся за гратами, як вбивця.

Боже, благаю, допоможи мені. Уся надія тільки на тебе. 

Вийшовши за двері, я набрала повні легені повітря, щоб закричати: “Допоможіть, будь ласка… пану зле”. Голос мій ламався через істерику, що досі не хотіла вщухати. Можливо, це і на краще, так мені зможуть повірити. 

- Хто небудь, допоможіть. Мій чоловік задихається. 

На сходах пролунали перші кроки, від яких у середині все  стиснулося. Зараз я або пан, або пропав. 

- Що таке? - першим кого я побачила був охоронець, за яким бігла Маліка.

- Що трапилося з нашим паном? 

- Викличте швидку, йому зле - я згадую ті жахливі домагання до себе, щоб очі знову наповнилися слізьми. Присутні мають повірити мені. 

Охоронець обходить мене, щоб підбігти до тіла. На периферії я бачу, як у старого збоченця намагаються нащупати пульс і тримаюся з усіх сил, щоб не видати себе. 

- Пані, що трапилося? - Маліка говорить дуже впевнено, що мене дивує. 

- Не знаю. Усе було добре. Ми… ми говорили і пан себе добре почував. Я пішла в душ, а коли повернулася, то побачила його лежачим на землі. Він так важко дихав… 

- Я не відчуваю пульсу. Потрібно викликати швидку - охоронець повертається до нас обличчям і я бачу його розгубленість. 

- О Аллах, за що це нам? Благаю тебе, на забирай від нас пана Аль-Біші.. 

***

Далі все відбувалося так швидко, що я не до кінця розуміла, що й до чого. Доводилося слухатися в усьому домоуправительку. 

Маліка змусила мене знову переодягнутися і дала хустину, щоб я закрила волосся. Коли лікарі приїхали, я з острахом слухала їхні діагнози і могла тільки здогадуватися, що вони констатують, як причину смерті. Мене могло врятувати тільки диво. 

Як тільки тіло завантажили до карети швидкої допомоги, домоправителька силоміць посадила мене в автомобіль з охороною і поїхала зі мною до моргу. Нам потрібно було дізнатися, що спровокувало таку раптову кончину. 

Всю дорогу жінка тримала мене за руку і просила заспокоїтися. Вона оплакувала свого пана і жаліла мене, що я навіть не встигли побачити сімейного життя, як стала вдовою. Охорона нас мовчки слухала і слідувала за швидкою. 

Головою я розуміла, що мені потрібно було показати горе, але у душі я раділа. Цієї ночі моя гідність залишилася при мені, а страшний сон позаду. І хоч, моя совість уже не до кінця буде спокійною, я раділа, що змогла дожити до світанку. 

У морзі при лікарні ми пробули кілька годин. Доки я дивилася в одну точку і нарешті опановувала себе після побаченого, Маліка плакала і читала молитви. Я перед цією жінкою в неоплатному боргу. Одному тільки Богу відомо чому вона мені допомогла. І я готова зробити все для неї, щоб віддячити за доброту та розуміння. 

Вихід лікаря до нас змусив мої ноги знову затремтіти. 

- Хто є близьким родичем пана Мухаммада Аль-Біші?

- Ося ця пані його дружина - Маліка взяла мене рукав сорочки і потягнула ближче. Я могла тільки здогадуватися, про що вони розмовляли. 

- Нехай Аллах упокоїть душу вашого чоловіка.

- Наша пані не розуміє арабську. Чи можете ви їй пояснити на англійській мові? - лікар киває і знову дивиться на мене. 

- Летальна емболія забрала вашого чоловіка. Якщо говорити простою мовою, то емболія - це коли тромб формується в одній частині тіла і потім відіривається, рухаючись по кровоносних судинах до іншої частини організму, де може заблокувати кровоносну дорогу. У випадку вашого чоловіка він потрапив до легень. Кров`яні згустки перекрили великі артерії, що і послужило причиною раптової смерті.

- Я могла йому якось допомогти? 

- Допомогти могла вашому чоловікові тільки екстрена медична допомога, але навіть швидка б не встигла вчасно приїхати. Прийміть мої співчуття, пані. Нехай пан Аль-Біші спочиває з миром. 

Слова лікаря змушують великий камінь впасти з моїх плечей. Плечі, що раніше тримали його, тепер розслаблені та спустошені від напруги. Спину більше не долає тягар вини, і вона, нарешті, може відпочити від своєї покараної постави. 

Я повертаюся до Маліки і обіймаю її.

Ми знайомі з цією жінкою менше доби, але вона стільки зробила для мене, що я до кінця життя буду відчувати себе її боржницею. 

- Ви врятували мені життя. Я ніколи не зможу відплатити вам за це - слова звучать так тихо, щоб тільки жінка могла їх почути. 

- Пані, ви ще такі юні… - домоправителька міцніше притискає мене до себе і легко гладить по спині - … але так вже багато пережили. Нехай Аллах береже вас.