Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"

до мастурбації. Існують зображення акту чоловічої та жіночої мастурбації у релігійному контексті, у тому числі в одному з храмів Кхаджурахо (Індія, штат Мадх’я-Прадеш) і в Храмі сонця в Конараку (Індія, штат Орісса). Проте традиційне сучасне уявлення, що чоловіки будуть сильнішими, якщо не проливатимуть сім’я, як і раніше, означає опосередкований заклик до стриманості17. Забороняється мастурбація людям, покликаним сексуально утримуватися. Отже, онанізм належить до категорії актів, які вважаються сексуальними18.Деякі індуїстські аскети-чоловіки вживають заходів, щоб запобігти сексуальному збудженню та ерекції, наприклад надягають щільне сталеве кільце на пеніс19.

Існують чотири основних ставлення до мастурбації: вона є цілком прийнятною, ба навіть бажаною, незважаючи на те, є у вас секс з іншими людьми чи ні; вона дозволена тільки людям, які ведуть активне статеве життя; вона не бажана, навіть якщо інші види сексу й дозволені; вона заборонена, так само як і інші види сексу.

У разі якщо немає ніякої релігійної заборони мастурбації, цей вид сексу сприймається як «пограниччя»: мастурбація включає лише одну людину, тоді як секс може відбуватися тільки з кимсь. Значно рідше мастурбація дозволяється за умови заборони більшості інших форм сексу.

У тих випадках, коли мастурбація заборонена тільки тим, хто не повинен займатися сексом взагалі, немає ніякої суттєвої різниці між онанізмом та іншими формами статевих стосунків. Мастурбація є статевим актом, добровільним маніпулюванням геніталіями, незалежно від того, робите ви це поодинці чи з кимсь.

Коли секс засуджується, немає сенсу аналізувати, чи так само засуджується мастурбація. Проте, коли мастурбація забороняється, тоді як інші форми сексу припустимі, бачення щодо неї відразу змінюється. У цьому разі мастурбація або є самостійною сексуально-релігійною категорією, або посідає центральне місце в більшій сексуально-релігійній категорії, яка за визначенням є неприйнятною. Зусилля Келлога — можливо, один із кращих прикладів того, яку роль у релігійно-сексуальному світогляді може грати цей феномен. Часто мастурбація засуджується тому, що вона не виконує вимог, які стосуються поняття допустимого сексу. Останній повинен відбуватися тільки в шлюбі або за обставин, які можуть привести до продовження роду. Тому, природно, мастурбація засуджується.

Онанізм також становить особливу проблему для механізмів сексуального контролю, оскільки він передбачає певні дії тільки однієї людини. На відміну від інших форм сексуальності, мастурбація не може регулюватися правилами щодо того, хто й з ким може одружитись або уникати зустрічі без супроводу. Оскільки це надзвичайно важко довести та проконтролювати, мастурбація ніколи не була об’єктом активного релігійного переслідування. Отже, боротьба з мастурбацією зазвичай зосереджувалася на закритих суспільствах, монастирях або на дітях, які є об’єктами значно пильнішого контролю, ніж дорослі.

У понятті мастурбації відсутній соціальний аспект, що має фундаментальне значення для решти форм сексуальності. Релігійне регулювання мастурбації буде мати наслідки, відмінні від контролю інших форм сексу. Загальне регулювання сексуальної активності зазвичай включає в себе високий ступінь регулювання соціальної взаємодії та ідентичності. Водночас релігійне регулювання мастурбації, якщо людина не була спіймана під час мастурбування, вплине на її особисте життя та самооцінку тією мірою, якою вона піддасться впливові релігійних установок суспільства. Коли релігії вдасться контролювати поодинокі сексуальні бажання індивідуума, це означатиме, що її рівень впливу на всю людську особистість буде надзвичайно високим. Контроль моносексуальності може стати важливим кроком у зусиллях релігії досягти спасіння конкретного індивідуума.

Очевидно, що мастурбація дуже поширена. Статистика показує, що жінки мастурбують значно менше від чоловіків. Проте слід зазначати, що жінки зазвичай на словах применшують свою сексуальну активність20. Дослідження в Ірані 2009 року показує, що 26 відсотків жінок і 73 відсотки чоловіків визнають, що вони мастурбують21. Згідно з американським дослідженням 1994 року, 42 відсотки жінок і 53 — чоловіків мастурбували протягом року, відповідно 26,7 та 7,6 відсотка мастурбували щотижня22. Дані за 2002 рік демонструють ту ж саму статистику серед жінок23. Аналіз давніших опитувань не виявляє істотних змін. Альфред Кінсі у ході своїх досліджень чоловічої та жіночої сексуальності, здійснених близько 1950-х років, виявив, що 92 відсотки американських чоловіків і 62 відсотки жінок мастурбували для досягненням оргазму24. У 1994 році американська статистика показала, що невіруючі мастурбували значно більше, ніж християни. Тоді як 37,6 та 13,3 відсотка невіруючих чоловіків і жінок відповідно мастурбують щотижня, то частка вірних становить 20 відсотків чоловіків і 6 — жінок. Серед християн помірні протестанти мастурбують більше від католиків. Проте протестанти-фундаменталісти мастурбують іще менше25. Попри те що більшість християн учили, що не можна займатися сексом самі з собою, вони однаково це роб­лять. Статистика загалом показує, що негативне ставлення християн до мастурбації означає, що вони все ж роб­лять це меншою мірою.

Отже, навіть якщо спроби відрадити людей від мастурбації виявилися марними, це було важливим кроком у проекті релігійно-сексуального контролю. Заборона мастурбації підкреслює загальне розуміння, що існує в багатьох релігіях, згідно з яким чіткі обмеження сексуальної поведінки можуть наблизити людей до божественного.

5. Благословення та прокляття гетеросексуальності

Поняття гетеросексуальності ніколи не було простим. Його складність із релігійної точки зору виявляється особливо яскраво, коли ця форма сексу виникає там, де, за думкою багатьох, її не має бути. Гарний приклад цього християнська реакція на представлення сексуально активного Ісуса. Коли у 1988 році фільм Мартіна Скорсезе «Остання спокуса Христа» з досить скромним, за голлівудськими критеріями, зображенням Ісуса як сексуально активного чоловіка вийшов на екрани, консервативні французькі католики не обмежилися словесними протестами. У таких містах, як Париж, Ліон, Ніцца та Гренобль, християнські активісти атакували кінотеатри зі сльозогінним газом і смердючими бомбами, у результаті чого кількість глядачів помітно зменшилася. 22 жовтня кінотеатр «Сан-Мішель» у Латинському кварталі Парижа спалахнув через вибух бомби. Чотирнадцять осіб дістали поранення, четверо з них — серйозні1.

Здебільшого всі кінотеатри показують фільми, де демонструються гетеросексуальні сцени, проте на них зазвичай не звертають уваги. Але певний контекст може перетворити людей, які були релігійними захисниками шлюбної гетеросексуальності, на противників цього явища. Для деяких християн, які вважають, що показ фільмів, в яких Ісус подається як сексуально активний чоловік, є достатньою підставою для насильства та підпалу2. Інакше кажучи, гетеросексуальне релігійне поле може легко стати полем мінним.

У зв’язку з популяризацією дискусії взаємозв’язків релігії та гомосексуальності може скластися враження, що проблема релігії та гетеросексуальності не така вже й істотна. Проте це далеко не так. І не тільки через вороже ставлення більшості релігій до сексу, що є перешкодою для гетеросексуальності. Усі релігії намагаються нав’язати суспільству свої переконання щодо правильної гетеросексуальності. Люди, які бажають практикувати гетеросексуальність не так, як указує релігія, можуть легко потрапити в халепу. Вірні-гетеросексуали стикаються не тільки з низкою всіляких указівок і заборон. Різні релігійні угруповання